Постанова ВГСУ від 17.01.2017 року у справі №916/851/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року Справа № 916/851/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Ковтонюк Л.В.,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНВУГЛЕРЕСУРСИ", м. Дружківка,

на рішення господарського суду Одеської області від 13.06.2016

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2016

зі справи № 916/851/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНВУГЛЕРЕСУРСИ" (далі - Товариство), м. Дружківка

до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця в особі філії), м. Одеса,

про стягнення 8 240,00 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Залізниці в особі філії про стягнення 8 240,00 грн. збитків, завданих внаслідок недостачі вантажу (кам'яного вугілля), що перевозився у вагоні № 65945172 за залізничною накладною № 50227370.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.06.2016 у справі № 916/851/16 (суддя Бездоля Д.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 (судді Будішевська Л.О.- головуючий, Мишкіна М.А., Поліщук Л.В.) у задоволенні позову відмовлено з посилання на недоведеність заявлених позовних вимог.

Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 30.10.2015 Товариством як покупцем та ТОВ "ПЕРША ТРЕЙДІНГОВА КОМПАНІЯ" як постачальником укладено договір поставки № 7/10 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товар у кількості та за цінами, зазначеними у додатках, специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплати його вартість, відповідно до умов цього договору;

- у специфікації від 19.11.2015 № 2/1 до Договору покупець та постачальник узгодили поставку вугілля кам'яного марки ДГ 13-100 у кількості 240 тонн, загальною вартістю 319 999,20 грн. без врахування ПДВ. Вантажовідправник - ПАТ "ЦЗФ "РОСІЯ", станція відправлення - Росія Донецька залізниця;

- за твердженням позивача, на виконання умов Договору зі станції відправлення Росія Донецької залізниці вантажовідправником - ПАТ "ЦЗФ "РОСІЯ" здійснено відправлення на адресу вантажоодержувача - Товариства, станція призначення - Сарата Одеської залізниці вантажу з вугіллям кам'яним марки ДГ 13-100 у кількості 56000 кг у вагоні № 65945172 за залізничною накладною № 50227370 від 26.11.2015;

- як зазначив позивач, 29.11.2015 на станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці було виявлено недостачу вантажу у кількості 5150 кг, про що складено комерційний акт РА № 011911/989/15 від 29.11.2015;

- згідно довідки Товариства від 14.03.2016 № 54 загальна вартість відправленого вугілля у вагоні № 65945172 склала 89 600,00 грн. (з розрахунку 1600,00 грн. за одну тонну x 56 т.). При цьому, вартість завданого Товариству матеріального збитку, у зв'язку з недостачею вантажу у вагоні № 65945172 склала 8 240,00 грн. (з розрахунку 1600 грн. x 5,15 т.).

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 8 240,00 грн. збитків, завданих внаслідок недостачі вантажу.

Відповідно до приписів частини п'ятої статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), які кореспондуються з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Абзацом 8 статті 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення

Відповідно до статті 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.