ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2015 року № 910/6125/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гончарука П.А.суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В.за участі представників: позивача: відповідача: Купрієнко В.І. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на рішення та постановуГосподарського суду м.Києва від 24 червня 2015 р. Київського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2015 р.у справі№ 910/6125/15-гза позовомпублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"додочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"про стягнення 33 176,79 грн.ВСТАНОВИВ:
У березні 2015 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача за поставлену за договором поставки № Д-1111-82/191-Д від 30.09.2010 р. продукцію 26 512, 08 грн. основного боргу, 1 013,27 грн. пені, 2 390,45 грн. 3% річних, 1 405, 14 грн. інфляційних втрат та 1 855,85 грн. 7% штрафу з простроченої суми, а всього - 33 176,79 грн.
Рішенням господарського суду м.Києва від 24.06.2015 р. (суддя Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 р. (головуючий - Ільєнок Т.В., судді - Яковлєв М.Л., Куксов В.В.), в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 30.09.2010 р. між ПАТ "Укртрансгаз" ( постачальник) та ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" в особі регіонального виробничого управління "Донецькавтогаз" (покупець) було укладено договір № Д-1111-82/191-Д (далі - договір), згідно якого постачальник зобов'язується поставити у зумовлені строки покупцеві певну продукцію (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Товар поставляється єдиною партією. Асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару вказані у специфікації, яка оформлюється у вигляді додатку до даного Договору і є невід'ємною частиною.
Пунктами 2.2 та 2.3 договору визначено, що оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня надходження товару, що постачається за договором, у розмірі 100 % вартості обладнання, відповідно до умов 6.3 договору, на підставі накладної на отримання товарно-матеріальних цінностей встановленого зразка. Датою передачі товару є дата оформлення та підписання повноваженими представниками сторін накладної. Постачальник повинен передати покупцю накладну на відпуск товарно-матеріальних цінностей (товару), податкову накладну на товар і на вимогу покупця копію сертифіката відповідності. Покупець повинен надати постачальнику довіреність типової форми № М-2.
Відповідно до п. 6.3 договору оплата здійснюється після поставки товару, що постачається за договором у розмірі 100 % вартості.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання покупцем своїх зобов'язань з оплати товару, згідно з п. 6.3 цього договору, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
Позивач свої договірні зобов'язання виконав, здійснив поставку продукції, згідно з специфікаціями до договору на суму 26 512,08 грн., що підтверджується видатковою накладною № 73 від 30.09.2010, проте відповідач в порушення умов договору за отриману продукцію не розрахувався.
В актах звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2013 р. між РВУ "Донецькавтогаз" ДП "Укравтогаз" НАК "Укртрансгаз" та від 31.03.2013 р. зазначені номери та дати укладення договорів, серед яких вказано і договір від 30.09.2010р. № Д-1111-82/191-Д, за якими загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 106 612,92 грн.
Акти підписані головними бухгалтерами постачальника та покупця (а.с. 12, 68).
Позивач просив стягнути основний борг за договором у сумі 26 512,08 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 405,14 грн., 2 390,45 грн. 3% річних, 1 013,27 грн. пені та штраф 7 % в розмірі 1 855,85 грн.
Відповідачем ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" було подано заяву про застосування позовної давності з посиланням на п. 4 ст. 267 ЦК України.
Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позовної давності, відхиливши доводи позивача про те, що внаслідок підписання акту взаємних розрахунків станом на 30.09.2013 р. позовна давність перервалася відповідно до вимог ч.1 ст. 264 ЦК України, та зазначив, що посадовою інструкцією головного бухгалтера регіонального виробничого управління "Донецькавтогаз" дочірнього підприємства "Укравтогаз" не передбачено у головного бухгалтера повноважень на вчинення від імені вказаного відокремленого підрозділу відповідача дій, пов'язаних з визнанням боргу перед третіми особами, довіреності на підтвердження повноважень вказаної особи на вчинення відповідних дій позивачем також суду не надано, акт не містить даних про визнання відповідачем боргу саме за договором від 30.09.2010 р. №Д-1111-82/191-Д або за видатковою накладною № 73 від 30.09.2010 р., а лише містить відомості про загальну суму заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 1 106 612,95 грн. за всіма договорами, які укладалися сторонами.
Проте, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки він дійшов до них внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З урахуванням умов укладеного між сторонами договору перебіг позовної давності щодо заявлених вимог почався 11.11.2010 р.
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Підписання актів звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2013 р. та станом на 30.09.2013 р. є дією, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу і перериває позовну давність, оскільки зі сторони відповідача ця дія вчинена в межах своїх повноважень головним бухгалтером і засвідчена печаткою відповідача, позивач надав розшифровку суми заборгованості (а.с.67), вказаної в акті і відповідач ці дані не спростував.
Більше того, в пояснювальній записці головного бухгалтера РВУ "Донецькавтогаз" щодо розбіжності в акті звірки станом на 31.12.2014 р. між РВУ "Донецькавтогаз" та ПАТ "Укртрансгаз" на суму 1 106 612,92 грн. вказано, що вона виникла внаслідок списання заборгованості у зв'язку з закінченням позовної давності за конкретними договорами, серед яких і спірний договір № Д-1111-82/191-Д від 30.09.2010 р. на суму 26 512, 08 грн. (а.с.41), що також, разом з видатковою накладною № 73 від 30.09.2010 р., підтверджує наявність у відповідача боргу, про стягнення якого заявлено вимоги позивачем та врахування його у загальній сумі 1 106 612,92 грн. , вказаній у актах звірки.
Доводи відповідача, з якими погодилися і господарські суди, про те, що посадовою інструкцією головного бухгалтера регіонального виробничого управління "Донецькавтогаз" дочірнього підприємства "Укравтогаз" не передбачено у головного бухгалтера повноважень на вчинення від імені вказаного відокремленого підрозділу відповідача дій, пов'язаних з визнанням боргу перед третіми особами, є помилковими, оскільки у нього в силу ст. 4 посадової інструкції головного бухгалтера (а.с.44) є повноваження на підписання акту взаємозвірки, як документу бухгалтерського обліку, а тому дія, що свідчить про визнання боржником свого боргу, вчинена посадовою особою боржника, уповноваженою в силу своїх посадових обов'язків на її вчинення.
Враховуючи, що судами встановлені всі істотні обставини справи, проте неправильно застосовані норми матеріального права, суд вважає за необхідне скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове про часткове задоволення позовних вимог.
Сервіси для юристів