Постанова ВГСУ від 16.11.2016 року у справі №904/3601/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 904/3601/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Барицької Т.Л.,суддівГубенко Н.М., Гольцової Л.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнвестБудМонтажПроект"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016у справі№ 904/3601/16 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІнвестБудМонтажПроект"доУправління житлово-комунального господарства Нікопольської міської радипростягнення 44 867,93 грн за участю представників сторін:

від позивача: повідомлений, але не з'явився,

від відповідача: Тимошенко М.О.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ін вестБудМонтажПроект" звернулося до господарського суду з позовом до Управління житлово-комунального господарства Нікопольської міської ради про стягнення заборгованості в розмірі 44 867,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повністю виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних позивачем в 2015 році робіт з капітального ремонту асфальтобетонного покриття ділянки автодороги по вул. Ізюмській в місті Нікополі Дніпропетровської області за укладеним між сторонами договором підряду № 133/15 від 16.06.2015.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2016 (суддя: Золотарьова Я.С.) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Управління житлово-комунального господарства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнвестБудМонтажПроект" 44 867,93 грн. заборгованості та 1 378,00 грн. судового збору.

Місцевий господарський суд виходив того, що факт виконання позивачем передбачених договором підрядних робіт вартістю 2 440 306,55 грн. є доведеним, вартість робіт погоджена сторонами в договорі, обставини виконання позивачем підрядних робіт на зазначену суму підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних робіт за червень 2015 року і рахунками на оплату виконаних робіт, строк оплати виконаних робіт відповідно до умов договору є таким, що настав, однак, відповідач здійснив лише часткову їх оплату, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість, доказів погашення якої до матеріалів справи не надано. Встановивши зазначені обставини, суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та доведеними та, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, ч. 1 ст. 837 ЦК України і умовами договору, задовольнив їх повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. - головуючий, Чус О.В., Джихур О.В.) апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства Нікопольської міської ради задоволено. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2016 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнвестБудМонтажПроект" на користь Управління житлово-комунального господарства Нікопольської міської ради сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 1 515,80 грн.

Суд апеляційної інстанції, керуючись ч.ч. 1, 3 ст. 653 ЦК України, дійшов висновку про те, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача заборгованість не підтверджена матеріалами справи, оскільки сторонами за їх взаємною згодою до закінчення дії договору № 133/15 від 16.06.2015 було прийнято рішення про зменшення ціни договору на 44 867,93 грн., про що між сторонами було укладено відповідну додаткову угоду до договору № 133/15.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "ІнвестБудМонтажПроект" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2016 залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце розгляду даної справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 16.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІнвестБудМонтажПроект" (виконавець, позивач) та Управлінням житлово-комунального господарства Нікопольської міської ради (замовник, відповідач) укладено договір на виконання робіт з капітального ремонту асфальтобетонного покриття ділянки автодороги по вул. Ізюмська в м. Нікополь Дніпропетровської області № 133/15 (далі за текстом - договір), відповідно до умов якого виконавець, який є переможцем конкурсних торгів, зобов'язався у 2015 році відповідно до умов даного договору виконати роботи з капітального ремонту асфальтобетонного покриття ділянки автодороги по вул. Ізюмська в м. Нікополь Дніпропетровської області згідно з кошторисом, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно з п. 1.2. договору найменування, обсяг та строки робіт, які будуть виконані виконавцем згідно з цим договором, встановлюються дефектними актами та проектно-кошторисною документацією, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1. договору сторони узгодили, що ціна договору становить 2 440 306,55 грн. без ПДВ.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.3. договору розрахунки за цим договором проводяться шляхом перерахування коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця після пред'явлення останнім рахунка на оплату виконаних робіт та акту приймання-здачі виконаних робіт протягом 30 робочих днів або поетапно в межах виділених бюджетом міста коштів на фінансування робіт, що є предметом цього договору. Вартість виконаних робіт розраховується на підставі нормативних витрат, трудових та матеріально-технічних ресурсів, враховуючи фактичні об'єми виконаних робіт та уточнення ціни ресурсів.

На виконання умов договору позивач в 2015 році виконав передбачені договором роботи, а відповідач здійснив їх оплату в сумі 2 395 438,62 грн. згідно з платіжним дорученням № 48 від 15.07.2015.

За твердженням позивача, відповідач оплатив виконані ним підрядні роботи не в повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача перед ним існує заборгованість в сумі 44 867,93 грн., стягнення якої є предметом спору у даній справі.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій укладений між сторонами у справі договір на виконання робіт з капітального ремонту асфальтобетонного покриття ділянки автодороги по вул. Ізюмська в м. Нікополь Дніпропетровської області № 133/15 від 16.06.2015 є за своєю правовою природою договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в пункті 3.1. договору сторони погодили ціну договору в розмірі 2 440 306,55 грн. без ПДВ та в п. 3.2. визначили, що ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 11.2. договору цей договір може бути змінено та доповнено за згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Зміни, доповнення до договору, а також розірвання договору оформлюються в письмовій формі як додаткові угоди та підписуються уповноваженими представниками сторін.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 10.07.2015 між сторонами було підписано додаткову угоду до договору № 133/15, в якій сторони погодили змінити підпункт 3.1. пункту 3 договору з викладенням його в іншій редакції, відповідно до якої встановили нову ціна договору в розмірі 2 395 438,62 грн., а інші умови договору залишили без змін.