Постанова ВГСУ від 16.03.2017 року у справі №910/7784/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року Справа № 910/7784/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Гольцової Л.А.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.11.2016у справі№ 910/7784/16 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення 216845,00 грн. за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: Кузьміна Г.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 у справі № 910/7784/16 (суддя Селівон А.М.) відмовлено Приватному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у цій справі (колегія суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Жук Г.А., Мальченко А.О.) задоволено апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"; скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 у справі № 910/7784/16 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" 216845,00 грн. збитків, які виникли у зв'язку із втратою вантажу, 3252,68 грн. судового збору за подання позову; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" 3577,95 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у справі № 910/7784/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що судом неправильно застосовано до спірних правовідносин норми ст.ст. 104, 107 Цивільного кодексу України, не застосовано п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 та постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 604, в результаті чого суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо правонаступництва відповідачем прав та обов'язків Державного підприємства "Донецька залізниця".

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 30.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ТРЕЙДИНГ" (постачальник) укладено договір № УПр14/28/162, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити вугільну продукцію за марочним складом, цінами та в кількості, зазначеним у відповідних Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору та на умовах, передбачених договором.

Розділами 2 - 6 договору сторони узгодили кількість та якість продукції, що поставляється, умови та строки постачання, ціну та загальну суму договору, умови платежів, умови приймання-передавання, відповідальність сторін та форс-мажор, порядок вирішення спорів тощо.

На виконання умов договору згідно з залізничною накладною № 51582302 від 26.07.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ", як вантажовідправником, зі станції Фащевка Донецької залізниці до станції призначення "Маріуполь-Сортувальний" Донецької залізниці відправлено вагони № 56292741, № 53531307, № 59431007, № 53514956 з вантажем "антрацит", сорт АМ (13-25), загальною кількістю 277000 кг. Вантажоодержувачем за цією накладеною є ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Під час приймання вантажу на станції призначення Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці було виявлено, що вагони № 56292741, № 53531307, № 59431007 не прибули, про що на станції "Маріуполь-Сортувальний" Донецької залізниці було складено комерційний акт БН № 724361/1287 від 24.10.2015, відповідно до якого по відправці, зазначеній на лицьовому боці акта, значиться 4 напіввагони з вантажем "антрацит", фактично прибув 1 напіввагон, вагони № 56292741, № 53531307, № 59431007 відчеплені без складання акта загальної форми.

Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 216845, 00 грн.

Позов мотивовано тим, що Державне підприємство "Донецька залізниця", як перевізник, не забезпечило збереження вантажу на шляху слідування та на залізничних станціях, що є підставою для стягнення з нього збитків в розмірі 216845, 00 грн. Позивач, звертаючись з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", зазначає останнього правонаступником Державного підприємства "Донецька залізниця".

Суд першої інстанції, відмовляючи позивачеві в задоволенні позовних вимог, вказує на те, що сама по собі вказівка в Законі України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 та Статуті відповідача про те, що Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту не означає автоматичного правонаступництва без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів і припинення юридичних осіб таких підприємств.

Суд вказує на те, що головою правління та членами комісії з утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", створеної згідно з Постановою КМУ від 25.06.2014 № 200, а також головою та членами комісії з реорганізації юридичної особи ДП "Донецька залізниця", створеної згідно з наказом Укрзалізниці від 06.08.2015 № 266-ц/од, керуючись статтею 107 Цивільного кодексу України складено передавальний Акт ДП "Донецька залізниця" від 05.08.2015. Згідно з вказаним Актом правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків ДП "Донецька залізниця", яке розташоване на території проведення АТО, не включається до зведених актів інвентаризації, а відображається в балансі і закріплюється в частині активів за ПАТ "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки, відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 12.11.2014 № 604.

Виходячи зі змісту постанови Кабінету Міністрів України та укладеного на її виконання зазначеного передавального акта, останній не містить чіткого переліку прав і обов'язків, які перейшли разом з активами, що мав би складатися за умов фактичної інвентаризації, зважаючи на не проведення інвентаризації, твердження позивача про перехід зобов'язань за тим чи іншим активом судом першої інстанції до уваги не прийняті.

Також місцевий господарський суд вказує на відсутність даних про припинення ДП "Донецька залізниця".

Апеляційний господарський суд, не погоджуючись з правовою позицією суду першої інстанції, скасував рішення та прийняв нове, яким задовольнив позовні вимоги позивача.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що 05.08.2015 оформлено передавальний акт, затверджений Міністром інфраструктури України 18.08.2015, відповідно до якого активи ДП "Донецька залізниця" було передано відповідачу, із зауваженням такого змісту: правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків підприємства, яке розташоване на території проведення АТО не включається до зведених актів інвентаризації, а відображається в балансі і закріплюється в частині активів за ПАТ "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 604.

Відповідно, решта майна ДП "Донецька залізниця", яке розташоване не на території проведення АТО, було передано правонаступнику, тобто ПАТ "Українська залізниця".

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, зокрема, Державного підприємства "Донецька залізниця", відповідно до відповідача перейшли всі права та обов'язки Державного підприємства "Донецька залізниця".

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з правовою позицією апеляційного господарського суду та вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у даній справі підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.