ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2017 року Справа № 907/1204/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКролевець О.А., суддівЄвсікова О.О., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" на рішення та постановуГосподарського суду Закарпатської області від 13.05.2016 Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016у справі№907/1204/15 Господарського суду Закарпатської областіза позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз"до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут"про стягнення збитків в розмірі 305794,25 грн. (з урахуванням зміни предмету позову та зменшення позовних вимог)за участю представників сторінвід позивача:Замкова М.О.,від відповідача: від третьої особи:не з'явився, не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2016 (судді: Ушак І.Г., Кривка В.П., Карпинець В.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 (колегія суддів у складі: Якімець Г.Г., Бонк Т.Б., Мирутенко О.Л.), у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" (далі - ПАТ "Закарпатгаз", Товариство) відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
ПАТ "Закарпатгаз" подано додаткові пояснення до касаційної скарги, у яких повторно зазначає про те, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 19.12.2016 у зв'язку з перебуванням судді Попікової О.В. на лікарняному призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №907/1204/15.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.12.2016 у справі №907/1204/15 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Картере В.І.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.12.2016 розгляд касаційної скарги позивача відкладено до 11 год. 55 хв. 16 січня 2017 року в зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника третьої особи та необхідністю додаткового вивчення матеріалів справи та поданих додаткових пояснень до касаційної скарги.
Відповідач та третя особа згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч.1 ст.1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій,
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 01.07.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" (постачальник), ПАТ "Закарпатгаз" (газорозподільне підприємство) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2015/ТП-КМ-100002, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов'язання щодо постачання природного газу споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а останній - оплачувати вартість газу і наданих послуг у розмірі, строки, порядку та на умовах, встановлених у договорі; газорозподільне підприємство, через газові мережі якого постачальник постачає газ споживачу, забезпечує розподіл/транспортування газу до пунктів призначення з гарантованим рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску (п.п.1.1,1.3).
Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання визначається сторонами в Додатку 1 до договору (п.1.2 договору).
Додатком 1 до договору визначено перелік комерційних вузлів обліку та газоспоживне обладнання на об'єкті споживача - ФОП ОСОБА_4 по АДРЕСА_1, серед іншого: тип приладу обліку газу G2.5/G4 №12020956, який обліковує споживання газу плитою ПГ-4 в кількості 1 шт. (номінальна потужність 1,407м.куб./год.) при восьмигодинному за добу режимі роботи споживача.
Згідно з п.2.2 договору облік обсягів газу, що постачається на умовах договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 року №618, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 року за №67/11941.
Умовами договору передбачено, що обов'язки по оплаті вартості поставленого газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором споживач має перед постачальником. Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, з якого в установленому законодавством порядку здійснюється розподіл грошових коштів між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі на поточний рахунок газорозподільного підприємства (п.п.1.1, 4.7, 4.8, 5.3.3 договору).
При цьому обсяг спожитого/протранспортованого газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається за підсумками розрахункового періоду на межі балансової належності об'єктів споживача за даними комерційних вузлів обліку газу визначених у додатку 1 до договору (п.2.3 договору).
Відповідно до п.2.5 договору споживач за підсумками розрахункового періоду погоджує з газорозподільним підприємством фактичний обсяг спожитого/ протранспортованого газу за розрахунковий період, який є підставою для оформлення актів приймання-передачі газу між відповідними суб'єктами ринку природного газу. Визначення обсягів спожитого газу здійснюється на підставі пред'явленого споживачем з 25-30 (31) числа поточного місяця журналу обліку витрат газу та/або роздруківок коректорів (обчислювачів) об'єму газу комерційних вузлів обліку газу, перелік яких є в додатку 1 до договору.
У п.5.6.1 договору сторони погодили, що газорозподільне підприємство має право на безперешкодний доступ (за пред'явленням службового посвідчення) до газоспоживаючого обладнання та вузлів обліку газу на території споживача.
Предметом даного спору є вимога про відшкодування збитків, завданих позивачу (газорозподільному підприємству) діями з несанкціонованого відбору газу внаслідок самовільного встановлення відповідачем неопломбованого газоспоживного обладнання, сумарна потужність якого перевищувала діапазон обчислення лічильника газу, відтак, впливала на результати вимірювань лічильником об'єму спожитого газу.
Обґрунтовуючи підстави позову, Товариство посилається на те, що заявлена до стягнення сума є вартістю об'єму природного газу, який лічильник споживача не міг обліковувати через допущені останнім порушення, що впливають на результати вимірювання об'єму газу і його споживання поза комерційним обліком, та які (порушення) зафіксовані актами обстеження від 08.09.2015 і від 09.09.2015, а саме типорозмір лічильника не відповідав по своїм метрологічним характеристикам сукупній потужності самовільно встановленого газоспоживного обладнання (ресторанна плита з духовою шафою "Трістар" (макс. потуж. 8.1куб.м./год.) та газова гриль "Трістар" (макс. потуж. 6куб.м./год.)), оскільки верхня межа обліку лічильника G2.5/G4 №12020956, встановленого на об'єкті споживача, становить 6куб.м./год., в зв'язку з чим, позивачем на підставі п.12.10 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 №618 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.01.2006р. за №67/119410 (далі - Правила обліку №618), було проведено перерахунок обсягу спожитого відповідачем газу (36208 куб.м.) за період з 29.07.2015р. по 12.11.2015р. (момент усунення порушення, акт №6962/11) за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання з урахуванням 24-годинного режиму роботи. Вказаний природний газ, за твердженням позивача, закуплений останнім для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та нормативних втрат газорозподільного підприємства, що є необхідним для здійснення ліцензійної діяльності з забезпечення безперебійного розподілу природного газу кінцевим споживачам.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності належними та допустимими доказами завдання позивачу збитків в результаті протиправних дій відповідача, які б полягали у порушеннях господарського зобов'язання або установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, недоведеності причинного зв'язку між протиправними діями і заподіяними збитками, оскільки позивачем не доведено факту самовільного встановлення відповідачем газоспоживаючого обладнання та потужності цього обладнання; розрахунок збитків здійснено безпідставно, з урахуванням 24 годин роботи обладнання, в той час як згідно додатку 1 до договору зазначено 8-ми годинний режим роботи споживача; період, за який здійснено розрахунок - з 29.07.2015р. (дати проведення останньої технічної перевірки) по 12.11.2015р. (дату усунення порушень) не відповідає положенням п.5.13.1 Правил обліку №618. При цьому, заявлена до стягнення сума є визначеною договором та Правилами платою за отриманий споживачем газ, а не збитками, і стягувачем такої плати може виступати за даних обставин лише постачальник - отримувач коштів за спожитий газ, тобто ТОВ "Закарпатгаз Збут".
Проте, колегія суддів вважає такі висновки місцевого та апеляційного господарських судів передчасними з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Сервіси для юристів