Постанова ВГСУ від 15.06.2015 року у справі №910/25482/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 року Справа № 910/25482/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 р. (головуючий суддя Станік С.Р., судді Корсакова Г.В., Куксов В.В.)та на рішенняГосподарського суду міста Києва від 28.01.2015 р. (суддя Лиськов М.О.)у справі№ 910/25482/14 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді Карбон", 2. Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал"провизнання недійсним правочину - акта звірки взаєморозрахунків договірних зобов'язань від 23.07.2012 р.,за участю представниківпозивачаКузьмич О.П., Долич О.В.,відповідача-1не з'явились,відповідача-2Мала Л.М.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 р. у справі №910/25482/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 р., відмовлено у позові ТОВ "Карбон ЛТД" до ТОВ "Денді Карбон" та ПАТ Комерційний банк "Земельний капітал" про визнання недійсним правочину (акта звірки взаєморозрахунків договірних зобов'язань від 23.07.2012 р.).

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого суду.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 202, 509, 11, 264 ЦК України, ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що дія з підписання спірного акта в розумінні наведених норм законодавства є правочином.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача-1 не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача-1.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши присутніх представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу як учаснику відповідача-1 стало відомо про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Земельний капітал" був підписаний акт звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012 р.

Згідно з вказаним актом відповідач-1 визнав наявність у нього заборгованості перед відповідачем-2 в сумі 1.006.908,33 грн.

Акт звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012 р. підписаний на підставі укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 кредитного договору № 005-2011 від 25.02.2011 р. внаслідок виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" перед Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Земельний капітал" заборгованості за наведеним договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2014 р. у справі № 5011-62/1814-2012 визнано недійсними:

- Додаткову угоду від 01.02.2011 р. про розірвання договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 27.08.2005 р., яка укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД";

- Іпотечний договір № 005-2011-1-1 від 25.02.2011 р., укладений між ТОВ "Денді- Карбон" та ПАТ "КБ "ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ", що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чигріним А.О. 25.02.2011р. за реєстровим номером 3128;

- Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.06.2011 р., що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чигріним А.О. 10.06.2011 р. за реєстровим номером 8426.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 р. та постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2012 р. рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2014 р. у справі № 5011-62/1814-2012 залишено без змін.

З урахуванням наведених обставин, 23.07.2012 р. між ТОВ "Денді- Карбон" та ПАТ "КБ "ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ" був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, за яким ТОВ "Денді-Карбон" визнало наявність у нього за кредитним договором № 005-2011 від 25.02.2011 р. заборгованості перед ПАТ "КБ "ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ" в сумі 1.006.908,33 грн.

Разом з тим, на думку позивача, наведений акт підписано виключно на підставі наявності заборгованості за кредитним договором № 005-2011 від 25.02.2011 р. Також позивач зазначає, що за даним кредитним договором ПАТ "КБ "Земельний капітал" нібито перерахував грошові кошти в сумі 700.000,00 грн. на користь ТОВ "Денді-Карбон". Серед іншого, за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.06.2011 р. відповідачі дійшли згоди про таке: у зв'язку з тим, що вартість предмета іпотеки перевищує заборгованість ТОВ "Денді-Карбон" перед ПАТ "КБ "Земельний капітал" в розмірі 54.620,66 грн., ПАТ "КБ "Земельний капітал" повертає ТОВ "Денді-Карбон різницю в 54.620,66 грн. Проте, як зазначив позивач, відповідачами не надано ТОВ "Карбон ЛТД" доказів проведення фінансових операцій з перерахування грошових коштів в сумі 700.000,00 грн. та 54.620,66 грн.

Враховуючи наведене, а також відсутність реальної заборгованості ТОВ "Денді-Карбон" перед ПАТ "КБ "Земельний капітал", позивач звернувся до суду про визнання недійсним акта звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обовґязків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В ст. 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.