Постанова ВГСУ від 15.03.2016 року у справі №904/8033/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року Справа № 904/8033/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р., Демидової А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Радикал Банк"на рішеннявід 09.11.2015господарського суду Дніпропетровської області та на постанову від 22.12.2015Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/8033/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Екоресурс"до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс", 2) Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк",провизнання недійсним договоруВ судове засідання прибули представники сторін:позивачане з'явились;відповідача-1Ларьков В.І. (дов. від 25.12.2015 № б/н);відповідача-2Радзевіл А.В. (дов. від 13.11.2015 № 33/9);ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Екоресурс" (надалі - ТОВ "Інвестиційна компанія "Екоресурс") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" (надалі - ТОВ "КУА "АРБ Інвестменс", відповідач-1), Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" (надалі - ПАТ "Радикал Банк") про визнання недійсним укладеного між відповідачами Договору про відступлення прав вимоги № заг від 09.07.2015.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до умов спірного договору ПАТ "Радикал Банк" відступив, а ТОВ "КУА "АРБ Інвестменс" набув у тому числі право вимоги до позивача за Кредитним договором № КЛ-5/1-980 від 31.07.2013, укладеним між ТОВ "Інвестиційна компанія "Екоресурс" та ПАТ "Радикал Банк", з порушення вимог частини 2 ст. 516 Цивільного кодексу України, та умов спірного договору, оскільки позивача як Боржника не було своєчасно повідомлено про заміну Кредитора, що на його думку є підставою для визнання спірного договору недійсним. Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги щодо недійсності спірного договору, позивач посилається на приписи ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 у справі № 904/8033/15 (суддя Ліпинський О.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 (колегія суддів: Верхогляд Т.А. - головуючий, судді - Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач-2 - ПАТ "Радикал Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог відповідач-2 посилається на те, що судами порушено норми процесуального та матеріального права, оскільки не надано належної правової оцінки обставинам справи щодо нікчемності правочину відповідно до ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з огялду того, що сума зобов'язань за оспорюваним договором не відповідає розміру фактично переданих зобов'язань під контроль відповідача-1, оскільки відчуження активів здійснено на суму, яка перевищує 25 % вартості усіх активів банку, що необхідно було здійснювати за рішенням загальних зборів; а для встановлення обставин справи щодо дійсної ринкової вартості відчужених активів суду необхідно було призначити судову експертизу. Зазначене свідчить про неповне з'ясування усіх обставин справи та є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 - ТОВ "КУА "АРБ Інвестменс" заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу без задоволення. Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу відповідача-2 до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників відповідачів та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позову є матеріально-правова вимога про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги № заг від 09.07.2015, укладеного між ТОВ "КУА "АРБ Інвестменс" та ПАТ "Радикал Банк". Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю договору вимогам ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки укладаючи оспорюваний правочин відповідачі в порушення вимог частини 2 ст. 516 Цивільного кодексу України своєчасно не повідомили боржника про заміну кредитора. Крім того, позивач посилався на недійсність спірного договору в силу приписів частини 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до частини 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В силу приписів ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом положень частин 2 та 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Судами встановлено, що 31.07.2013 між ПАТ "Радикал Банк" (Банк) та ТОВ "Інвестиційна компанія "Екоресурс" (Позичальник) укладений Кредитний договір № КЛ-5/1-980, згідно умов якого, Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 2 000 000,00 грн. зі сплатою 18 % річних.

09.07.2015 між ПАТ "Радикал Банк" (Первісний кредитор) та ТОВ "КУА "АРБ Інвестменс" (Новий кредитор) укладений Договір про відступлення права вимоги № заг, за умовами якого Первісний кредитор передав Новому кредитору право вимоги сплати грошових коштів від Позичальників зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, а Новий кредитор прийняв право вимоги, що належить Первісному кредиторові у зобов'язаннях, зазначених в Додатку № 1 до цього Договору.

Згідно з Додатку № 1 до Договору відступлення права вимоги № заг від 09.07.2015, в редакції Додаткового договору № 1, до Нового кредитора перейшло право вимоги за сорока двома кредитними договорами, в тому числі за Кредитним договором № КЛ-5/1-980 від 31.07.2013, укладеним між між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Інвестиційна компанія "Екоресурс".

У пункті 1.5. Договору відступлення права вимоги від 09.07.2015, в редакції Додаткового договору № 1 від 09.07.2015, сторони передбачили, що станом на день укладення цього Договору зобов'язання боржників за кредитними договорами становить 323 370 538,18 грн. - основна сума заборгованості та 8 873 679,69 грн. - проценти, нараховані за користування грошовими коштами.

Відповідно до пункту 2 Договору відступлення, за відступлення права вимоги за цим Договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору не пізніше 15.07.2015 суму у розмірі 100 539 250,03 грн. шляхом безготівкового перерахування на рахунок, відкритий у Первісного кредитора № 37391047000001, МФО 319111, код ЄДРПОУ 36964568.

Згідно платіжного доручення № 15360 від 09.07.2015 вбачається, що ТОВ "КУА "АРБ Інвестменс" здійснило перерахунок коштів на рахунок зазначений у пункті 2 Договору відступлення права вимоги у розмірі 248 092 030,78 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).