Постанова ВГСУ від 13.02.2017 року у справі №903/461/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2017 року Справа № 903/461/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Малетича М.М.розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Оснастка"на рішення Господарського суду Волинської області від 05.09.2016та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2016у справі№903/461/16 Господарського суду Волинської областіза позовомВідкритого акціонерного товариства "Оснастка"доПриватного підприємства "ДЕНК-ТПР"простягнення 101 865,30 грн.за участю представників:від позивача:Волочай Л.В.,від відповідача:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Оснастка" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Приватного підприємства "ДЕНК-ТПР" (надалі - відповідач) про стягнення з відповідача 101 865,30 грн., з яких: 91 315,56 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди приміщення №10-31/15 від 01.12.2015, 4 688,28 грн. - 30% річних, 5 861,46 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.09.2016 у справі № 903/461/16 (суддя Слободян О.Г.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 (колегія суддів у складі: Маціщук А.В., Розізнана І.В., Гулова А.Г.), позовні вимоги задоволено частково стягнуто з відповідача на користь позивача 3 979,04 грн., з яких - 1 670,21 грн. 30% річних та 2 308,83 грн. пені; в решті позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, ВАТ "Оснастка" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовили у її задоволенні.

Позивачем подано додаткові пояснення, у яких повторно зазначено про наявність підстав для скасування рішення та постанови судів попередніх інстанцій.

Відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, обґрунтоване неможливістю забезпечити явку представників. Порадившись, колегія суддів відмовила в його задоволенні, оскільки неявка повноважних представників сторін не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.12.2015 між ВАТ "Оснастка" (орендодавець) та ПП "ДЕНК-ТПР" (орендар) укладено договір оренди приміщення № 10-31/15, відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння приміщення в будівлі виробничій і обслуговуючу територію; адреса будинку, у якому знаходяться приміщення, - вул. Луцька, 25, площею: 700 кв.м - виробниче приміщення, 350 кв.м - обслуговуючі площі.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2 договору розмір орендної плати за базовий (грудень) місяць (з урахуванням ПДВ) становить 27,83 грн. за 1 (один) кв.м виробничого приміщення і 1,40 грн. за 1 (один) кв.м обслуговуючих площ.

Згідно з п.п. 5.2, 7.1 договору орендна плата за поточний місяць сплачується орендарем грошовими коштами на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 3 (третього) числа поточного місяця, і орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати орендні платежі.

За умовами п. 5.6 договору розмір орендної плати коригується орендодавцем в зв'язку із зміною економічної ситуації, цін, тарифів, а також при зміні законодавчих актів України, відповідно до встановленого індексу інфляції за даний період.

Згідно з п. 6.1. договору орендодавець зобов'язаний забезпечити безперешкодне використання орендарем приміщення, що орендується а також забезпечити персоналу орендаря безперешкодний доступ до приміщення, що орендується.

Відповідно до п. 8.2, 8.3. договору орендодавець (орендар) зобов'язаний за 14 днів попередити орендаря (орендодавця) про припинення дії договору оренди. В цей же термін, орендар зобов'язаний звільнити приміщення від власного майна, обладнання і т.і. У момент підписання акту прийому-передачі майна з оренди, орендар підписує акт звірки взаємних розрахунків з орендодавцем та передає орендодавцю ключі від приміщення, що орендується. Наявність перелічених вище документів підтверджує факт закінчення терміну дії договору.

За змістом п. 9.1. договору оренди приміщення у випадку прострочення по сплаті орендних платежів нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент проведення розрахунків та 30 % річних від простроченої суми за кожен день прострочення. Сума пені виставляється в рахунку за наступний період і є обов`язковою до сплати.

Згідно з п. 4.1. термін дії договору оренди встановлений з 01.12.2015 по 31.12.2015.

Додатковою угодою від 12.01.2016 до договору оренди термін дії договору змінено та встановлено до 31.01.2016, а додатковою угодою 01.02.2016 - до 29.02.2016.

Згідно з актом прийому-передачі від 01.02.2015 позивачем передано відповідачу в орендне користування виробниче приміщення площею 700 кв.м та обслуговуючі площі 350 кв.м. В акті зазначено, про приміщення знаходиться в задовільному стані. Будівля корпусу зі збірного залізобетону. Будь-які інші відомості щодо стану та складу майна, яке передано в оренду, - відсутні.

Предметом спору у даній справі є вимога орендодавця про стягнення з орендаря боргу по орендній платі за період з 01.12.2015 по 21.06.2016, а також - пені в сумі 5 861,46 грн. та 30% річних в сумі 4 688,28 грн., нарахованих за період з 03.12.2015 по 13.06.2016, у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором оренди.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по орендній платі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заборгованість на дату закінчення дії договору погашена відповідачем до звернення позивачем з позовом до суду, в той час підстави для нарахування орендної плати після закінчення дії договору оренди у позивача відсутні. Враховуючи зазначене, судами задоволено позовні вимоги щодо стягнення 30% річних та пені лише в частині, а саме нараховані на суму боргу по орендній платі, який утворився на дату закінчення дії договору.

Вищий господарський суд України погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.