Постанова ВГСУ від 12.07.2016 року у справі №910/27112/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Справа № 910/27112/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І.- головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.за участю представників:позивачаКоржук І.О.-предст.дов. від 13.09.2015;відповідача третьої особи Домашенко К.В. - предст. дов. від 10.11.2015; П'ятибрат Н.С.- предст. дов. від 06.11.2015; Мазур С.В.- предст. дов. від 02.10.2015;розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.04.2016у справі№ 910/27112/15 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного вищого навчального закладу "Київський університет культури"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк"провизнання недійсними договорів, розірвання договору та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Приватний вищий навчальний заклад Київський університет культури" 19.10.2014 звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору підряду та договору про взаємозалік вимог, про розірвання договорів купівлі-продажу майна, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест", та про повернення майна, переданого за договорами купівлі-продажу. Позивач вказав, що договір підряду та договір про взаємозалік вимог є фіктивними відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України, оскільки укладення цих договорів було спрямовано не на реальне настання правових наслідків відповідно до умов договору підряду та положень статті 875 Цивільного кодексу України, а на створення штучної заборгованості позивача з відповідачем з метою насправді здійснення взаємозаліку по укладеним договорам купівлі-продажу майна та машиномісць. Оскільки договір підряду та двохсторонній договір взаємозаліку з огляду на їх недійсність не породжують прав та обов'язків, а відповідач порушив зобов'язання за договором купівлі-продажу, прострочивши оплату нерухомого майна за цими договорами, це є підставою для розірвання договорів купівлі-продажу та повернення позивачу переданого на їх підставі майна.

Відповідач відхилив позов, вказавши, що на момент вчинення правочину сторони не порушили вимог статті 203 Цивільного кодексу України, доводи позивача про намір сторін укласти фіктивний правочин не ґрунтуються на матеріалах справи та суперечать доказам фактичного виконання договору підряду; здійснене сторонами зарахування зустрічних вимог відповідає положенням статті 601 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 (суддя Мандриченко О.В.) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 (судді: Куксов В.В. - головуючий, Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.) рішення місцевого господарського суду скасовано; позов задоволено.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та невірне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме: суд не врахував, що для визнання недійсним правочину за статтею 234 Цивільного кодексу України є необхідним встановити наявність умислу всіх сторін правочину на те, що його не буде виконано, на момент укладення правочину, чого позивач не довів; суд не встановив, з яким умислом сторони укладали спірний договір, не врахував докази, які підтверджують передачу майна на виконання спірного правочину, що виключає його фіктивність; суд взяв до уваги докази на стадії апеляційної інстанції з порушенням вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України без обґрунтування неможливості надати ці докази у місцевому господарському суді.

Представник позивача у відзиві та у судовому засіданні усно заперечив доводи касаційної скарги, просив суд постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, у задоволенні касаційної скарги відмовити. Представник третьої особи у відзиві та у судовому засіданні усно, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення господарського суду залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевий господарський суд встановив, що Приватний вищий навчальний заклад "Київський університет культури" (замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест" (підрядник) 30.07.2014 уклали договір підряду № 30/07-1, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик, власними і залученими силами, з власних або наданих замовником матеріалів, виконати будівельно-ремонтні роботи на об'єкті: м Київ, вул. Щорса, буд. 36 в нежитлові приміщення, м. Біла Церква, вул. Гординського, буд. 68/8 нежитлові приміщення та здати їх замовнику у встановлений цим договором строк, а замовник зобов'язується надати підряднику фронт робіт, прийняти виконані роботи та повністю оплатити їх у порядку та розмірах, передбачених цим договором. Склад і обсяг робіт за цим договором визначається відповідно до кошторисів та/або договірних цін, які сторони складають та підписують протягом дії цього договору. Підписаний сторонами поточний кошторис та/або договірна ціна є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до підпунктів 2.1., 2.2. договору підряду підрядник зобов'язується завершити роботи до 01 жовтня 2014 року. Датою завершення робіт вважається дата їх прийняття замовником та підписання сторонами акту приймання-здачі робіт.

Згідно з підпунктами З.1., 3.2. договору підряду, договірна ціна включає в себе здійснення робіт з врахуванням вартості та доставки на об'єкт всіх необхідних матеріалів. Орієнтовна вартість за цим договором складає 9000000,00 грн. в т.ч. ПДВ 1500000,00 грн.

Як передбачено підпунктами 3.4.1, 3.4.4 договору підряду, з метою обліку виконаних робіт, проведення їх оплати відповідно до договору сторони підписують акти виконаних робіт (Ф-КБ2) та довідку про вартість виконаних робіт (Ф-КБЗ), проект яких підрядник складає у двох примірниках, підписує, скріплює печаткою і передає замовнику до 30 числа звітного місяця. Замовник проводить оплату підряднику за виконані роботи на підставі довідки про вартість виконаних робіт (Ф-КБЗ) та акта виконаних робіт (Ф-КБ2В) протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання сторонами Ф-КБЗ та Ф-КБ2В.

Місцевий господарський суд також встановив, що за змістом акта приймання виконання будівельних робіт за жовтень 2014 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2014 року, підписаних та скріплених печаткою обох сторін, відповідач виконав підрядні роботи відповідно до умов договору підряду на суму 8890019,38 грн.

13.10.2014 Приватний вищий навчальний заклад "Київський університет культури" (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест" (покупець) уклали договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 3729 на суму 8000000 грн., а також договори купівлі-продажу машиномісць за №№ 3730-3739 на загальну суму 700000 грн, яку покупець відповідно до пунктів 3 зазначених вище договорів зобов'язується перерахувати продавцю до 15.10.2015; договори підписані сторонами та нотаріально посвідчені.

13.10.2014 сторони уклали протокол взаємозаліку, за змістом якого Приватний вищий навчальний заклад "Київський університет культури" реалізував нежитлові приміщення в кількості 1473,2 кв.м. для Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест" згідно з договором № 3729 на суму 8000000 грн., а також 10 машиномісць за договорами купівлі-продажу №№ 3730-3739 на загальну суму 700000 грн, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест" виконало ремонтних робіт на об'єктах Приватного вищого навчального закладу "Київський університет культури" у розмірі 8890019,38 грн згідно з договором підряду № 30/07-1 від 30.07.2014; сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних вимог на загальну суму 8700000 грн зі сплатою залишку заборгованості в сумі 190019,38 грн. до 24.10.2014.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору підряду від 30.07.2014 з мотивів його фіктивності, місцевий господарський суд виходив з того, що спірний правочин не відповідає ознакам фіктивного, оскільки:

- сторони погодили у договорі підряду при його укладенні всі істотні умови, в тому числі предмет договору, строк дії та порядок встановлення ціни, яка не є твердою, а залежить від обсягу виконаних робіт;

- з матеріалів справи вбачається, що сторони вчиняли дії з виконання договору, що виключає його фіктивність;

- позивач не довів умислу обох сторін правочину при його вчиненні на ненастання правових наслідків, обумовлених цим договором.

Відповідно місцевий господарський відмовив також у решті позовних вимог, як таких, що ґрунтувалися на наслідках недійсності спірного договору підряду для прав та обов'язків сторін спору.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції повторно дослідив укладений сторонами договір та надані документи стосовно його виконання та вказав, що за положеннями пунктів 4.1, 4.2 договору підряду, матеріально технічне забезпечення може покладатись на замовника та/або підрядника. Підрядник зберігає право власності на будівельному майданчику на матеріально-технічні ресурси власного постачання. Підрядник має право залучати для виконання робіт робочу силу в достатній кількості та з відповідною кваліфікацією. Замовлення, постачання матеріалів і сировини, необхідних для виконання робіт за договором, здійснює замовник та/або підрядник власними силами. Облік матеріалів та сировини, придбаних підрядником або переданих йому замовником, здійснює підрядник.

Пунктом 7.2. договору підряду передбачено обов'язок замовника надати підряднику до початку робіт доступ до місця проведення робіт (фронт робіт) та джерел енерго- і водопостачання, необхідних для виконання робіт; надати підряднику фронт робіт, підготовлений замовником для виконання робіт, складські та побутові приміщення; надати підряднику на весь строк виконання робіт можливість безкоштовного підключення та користування за тимчасовою схемою до зовнішніх інженерних мереж (електроенергії, води) та комунікацій і необхідній кількості.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що умовою виконання взятих на себе відповідачем зобов'язань є підписання кошторисів та замовлень на проведення підрядних робіт, поточних кошторисів, надання замовником підряднику доступу до місця проведення робіт (фронт робіт) та джерел енерго- і водопостачання, наявність завдання замовника, при якому відповідач на свій ризик, власними і залученими силами, з власних або наданих замовником (позивачем) матеріалів виконує будівельно-ремонтні роботи на об'єктах, зазначених в договорі підряду, здійснює облік матеріалів та сировини, придбаних підрядником або переданих йому замовником та встановив, що матеріали справи не містять доказів наявності підписаних загального та поточних кошторисів, замовлень, доказів про обмін сторонами будь-якими документами про погодження складу, обсягу, кількості та часу робіт, залучення трудових ресурсів, доказів придбання матеріалів відповідачем та здійснення обліку матеріалів та сировини, придбаних відповідачем або переданих йому позивачем, виконання підрядних робіт найманими або власними працівниками та/або підрядними організаціями, як і доказів забезпечення доступу до місця проведення робіт та забезпечення енерго- і водопостачанням.

Суд також встановив, що ціна у договорі підряду не була визначена як остаточна, а мала орієнтовне значення, а згідно з підпунктами 1.1, 1.2 договору підряду склад і обсяг робіт за цим договором визначається відповідно до кошторисів та/або договірних цін, які сторони складають та підписують протягом дії цього договору, але жодних доказів підписання та погодження кошторисів, як і поточного кошторису, та/або договірних цін, складу та обсягів робіт, які відповідно до підпунктів 3.1, 3.2 договору підряду мали включати в себе здійснення робіт з врахуванням вартості та доставки на об'єкт всіх необхідних матеріалів, і що ціна договору підряду включала в себе не тільки здійснення робіт, а й ціну матеріалів і вартість їх доставки, судам обох інстанцій не надано сторонами та вони відсутні в матеріалах справи.