ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2015 року Справа № 915/1207/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на постанову у справіОдеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 № 915/1207/14 господарського суду Миколаївської областіза позовом ОСОБА_4до проПриватно-орендного виробничого сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г.Шевченка визнання дійсним договорів купівлі-продажу від 30.04.2011 та визнання права власностіза участю представників сторін: ОСОБА_5 - представник ОСОБА_4; ОСОБА_6 - представник ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватно-орендного виробничого сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г.Шевченка і просила суд визнати укладені між сторонами договори купівлі-продажу № 02/11 та №03/11 від 30.04.2011 дійсними та визнати за нею право власності на нежитлові будівлі, які є предметом цих договорів.
Позовні вимоги ґрунтуються на вимогах ст.ст.11, 220, 509, 638 ЦК України, ст.180 ГК України та мотивовані ухиленням відповідача від нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу.
Відповідач позовні вимоги визнав повністю.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.09.2014 позов задоволено повністю.
Визнано дійсними договори купівлі-продажу №№ 02/11, 03/11 від 30.04.2011, укладені між Приватно-орендним виробничим сільськогосподарським підприємством ім.Т.Г. Шевченка та ОСОБА_4.
Визнано право власності ОСОБА_4 на нежитлову будівлю, олійні, за адресою Миколаївська область, Кривоозерський район, с. Криве Озеро Друге, АДРЕСА_1; нежитлову будівлю, крупорушка, за адресою Миколаївська область, Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, АДРЕСА_2; нежитлову будівлю, млин, за адресою Миколаївська область, Кривоозерський район, с. Криве Озеро Друге, АДРЕСА_3-з; нежитлову будівлю, вагова, за адресою Миколаївська область, Кривоозерський район, с. Криве Озеро Друге, АДРЕСА_3-р; нежитлову будівлю, комбікормовий цех, за адресою Миколаївська область, Кривоозерський район, с. Криве Озеро Друге, АДРЕСА_3-є; нежитлову будівлю, конеферма, за адресою Миколаївська область, Кривоозерський район, с. Криве Озеро Друге, АДРЕСА_3-л; нежитлову будівлю, молокоблок-котельня, за адресою Миколаївська область, Кривоозерський район, с. Криве Озеро Друге, АДРЕСА_3-п; нежитлову будівлю, гараж, за адресою Миколаївська область, Кривоозерський район, с. Криве Озеро Друге, АДРЕСА_3-к; нежитлову будівлю, ангар, за адресою Миколаївська область, Кривоозерський район, с. Криве Озеро Друге, АДРЕСА_3-і; нежитлову будівлю, сокова лінія, за адресою Миколаївська область, Кривоозерський район, с. Криве Озеро Друге, АДРЕСА_3-ї.
При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що сторони домовились про усі істотні умови договорів купівлі-продажу, виконали їх у повному обсязі, а саме: відповідач передав позивачу нерухоме майно за актами прийому-передачі, а позивач його прийняв та оплатив. Проте, в порушення умов пункту 7.1. договорів відповідач ухилився від їх нотаріального посвідчення. Внаслідок чого, рішенням реєстраційної служби Кривоозерського РУЮ Миколаївської області від 22.07.2014 позивачу було відмовлено у державній реєстрації права власності на нежитлові будівлі з посиланням на відсутність нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 рішення суду першої інстанції скасовано. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання договорів купівлі-продажу № 02/11 та № 03/11 від 30.04.2011 дійсними - припинено. В решті частини позову відмовлено.
Вказана постанова обґрунтована тим, що відповідно вимог ст.ст.210, 220, 640 ЦК України момент вчинення правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, пов'язується з державною реєстрацією. Оскільки договори купівлі-продажу підлягали обов'язковому нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, що не було дотримано сторонами при їх підписанні, то вони є неукладеними та не створюють прав та обов'язків для сторін.
Судом апеляційної інстанції також було з'ясовано, що об'єкти, які були предметом договорів купівлі-продажу, не могли перебувати у власності відповідача, оскільки за результатами розпаювання КСП ім. Т.Г.Шевченка у 2007 році громадянами отримано у приватну спільну часткову власність спірне нерухоме майно.
Разом з тим, встановивши, що станом на 30.09.2014 відповідача ліквідовано, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб - підприємців, керуючись ст.59 ГК України, ст.36 Закону України "Про Державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", ст.22 Закону України "Про господарські товариства", пунктом 6 частини 1 ст.80 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі, в частині позовних вимог про визнання договорів купівлі-продажу дійсними.
Стосовно позовних вимог про визнання права власності, то судом апеляційної інстанції в їх задоволенні відмовлено за відсутності підстав для визнання за позивачем права власності на оспорюванні об'єкти.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши у касаційному порядку прийняту судом апеляційної інстанції постанову, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Проте оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає, враховуючи таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою господарського суду Миколаївської області від 23.05.2006 у справі №5/323/05 Приватно-орендне виробниче сільськогосподарське підприємство ім. Т.Г.Шевченка (відповідач) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Проскуріна С.І.
30.04.2011 між відповідачем, в особі ліквідатора Проскуріна С.І. та позивачем підписано договори купівлі-продажу № 02/11 та №03/11 відповідно до яких, відповідач зобов'язався передати у власність, а позивач - прийняти та оплатити нежитлові будівлі, визначені у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договорів.
Відповідно до актів прийому-передачі від 30.04.2011 відповідач передав, а позивач прийняв нежитлові будівлі та згідно з квитанціями до прибуткових касових ордерів від 31.05.2011 їх оплатив.
За умовами пункту 7.1 вказаних договорів відповідач зобов'язався протягом 60-ти робочих днів з дня здійснення оплати вчинити необхідні дії для нотаріального посвідчення та державної реєстрації цих договорів.
Ухилення відповідача від виконання умов пункту 7.1. договорів стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Отже, предметом позову у даній справі є вимога позивача щодо визнання договорів купівлі-продажу № 02/11 та № 03/11 від 30.04.2011 дійсними та визнання права власності на об'єкти, які є предметом цих договорів, а підставою позову - невизнання відповідачем цих договорів шляхом ухилення від їх нотаріального посвідчення. При цьому, позивач просив суд прийняти судове рішення щодо цієї вимоги, обравши спосіб захисту свого права - установлення господарських правовідносин та визнання наявності прав.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.09.2014 у справі №5/323/05 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс відповідача і припинено провадження у справі банкрутство відповідача.
Сервіси для юристів