ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2017 року Справа № Б11/071-07/14/18/2/3
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі) Короткевича О.Є., Полякова Б.М., розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Київ на постанову та рішеннявід 24.01.2017 Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 господарського суду Київської області у справі№ Б11/071-07/14/18/2/3 господарського суду Київської області
за позовомфізичної особи - ОСОБА_5, с. Македони Миронівського району Київської області дотовариства з обмеженою відповідальністю "Македони", с. Македони Миронівського району Київської області треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1. фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Київ 2. приватне підприємство "Компанія Фах" 3. державне підприємство "Агентство з реструктуризації підприємств агропромислового комплексу", м. Київ 4. Перша українська міжрегіональна товарна біржа 5. Управління Пенсійного Фонду України у Миронівському районі Київської області 6. Миронівська ОДПІ Головного управління ДФС України у Київській областіпростягнення 34 751 грн. 96 коп.
в судовому засіданні взяли участь представники:
фізичної особи-підприємця ОСОБА_4ОСОБА_6, довір., фізичної особи ОСОБА_5ОСОБА_5 - особисто, паспорт, ОСОБА_7, довір.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області від 16.11.2016 (суддя - Лопатін А.В.) у справі № Б11/071-07/14/18/2/3 позов фізичної особи - ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5, Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Македони" (далі - ТОВ "Македони", Відповідач) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, приватного підприємства "Компанія Фах", державного підприємства "Агентство з реструктуризації підприємств агропромислового комплексу", Першої української міжрегіональної товарної біржі, Управління Пенсійного Фонду України у Миронівському районі Київської області, Миронівської ОДПІ Головного управління ДФС України у Київській області задоволено частково: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 12 773 грн. 84 коп. заборгованості з виплати заробітної плати, 15 741 грн. 05 коп. відшкодування середнього заробітку за весь час затримки, та 1 578 грн. 94 коп. компенсації за невикористану відпустку. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду Київської області від 16.11.2016 та прийняти нове рішення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 (головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Сотніков С.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 16.11.2016 - без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями місцевого та апеляційного господарських судів, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як рішення господарського суду Київської області від 16.11.2016, так і постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 21, 24 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 8, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, а також норм процесуального права.
Заслухавши пояснення представника скаржника, Позивача та його представника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги у справі, місцевий суду виходив з того, що за укладеним між Позивачем та Відповідачем (в особі ліквідатора останнього) трудовим договором за виконання обов'язків виконавчого директора за період з 01.04.2014 по 15.01.2015 Позивачу не була виплачена заробітна плата. При цьому суд вказав, що підприємство Відповідача перебуває у процедурі банкрутства на стадії ліквідації, дійсність вказаної трудової угоди не оскаржена та є докази на підтвердження виконання Позивачем обов'язків за згаданою трудовою угодою. Також суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення заборгованості за час затримки виплати заробітної плати та частково компенсації за невикористану відпусту. Стосовно витрат на адвоката в сумі 1500 грн. 00 коп. суд вказав, що такі витрати не підтверджені належними доказами у справі.
Апеляційним судом вказані висновки підтримані у повному обсязі.
Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними висновками, оскільки вони зроблені з невірним та неналежним застосуванням норм діючого законодавства.
Так, як було встановлено судами в оскаржуваних рішеннях в провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б11/071-07/14/18/2/3 про банкрутство ТОВ "Македони", що є відповідачем у даній справі. Порушуючи провадження у даній справі за позовом ОСОБА_5 до ТОВ "Македони" про стягнення спірної суми заборгованості, місцевий суд і в ухвалі від 24.06.2016 вказав про ці обставини. Одночасно позовному провадженню у даній справі був присвоєний номер справи про банкрутство ТОВ "Македони" - № Б11/071-07/14/18/2/3.
Встановлюючи ж обставини виникнення боргу за вимогами Позивача до Відповідача, суд першої інстанції зазначив, що постановою господарського суду Київської області від 21.10.2008 у справі про банкрутство № Б11/071-07/14/18/2/3 ТОВ "Македони" було визнано банкрутом та відносно нього відкрита ліквідаційна процедура. При цьому, суд вказав, що саме на стадії ліквідації призначений у справі про банкрутство ТОВ "Македони" ліквідатор Седлецький О.В., як керівник ТОВ "Македони", уклав 12.01.2009 з Позивачем трудову угоду № 1.
Саме виходячи з умов цієї трудової угоди та застосовуючи виключно норми трудового законодавства, суди попередніх інстанцій розглянули спір у даній справі про стягнення заборгованості по заробітній платі та вирішили цей спір по суті заявлених вимог.
Однак, судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень не було надано жодної оцінки правовій природі виникнення правовідносин між Позивачем та ТОВ "Македони" в особі ліквідатора з приводу виконання ОСОБА_5 обов'язків за згаданою трудовою угодою у ліквідаційній процедурі ТОВ "Македони".
Так, виходячи з наведеної дати визнання ТОВ "Македони" банкрутом - постановою від 21.10.2008 та норм ч. п. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011, стосовно умов та порядку проведення ліквідаційної процедури у вказаній справі застосовуються норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до набрання з 19.01.2013 чинності внесених в цей закон змін та доповнень (далі - Закон про банкрутство).
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав.
Таким чином, виходячи з аналізу положень Закону про банкрутство, законом передбачено наслідки визнання боржника банкрутом. Зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом у останнього не може виникати додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.
З викладеного випливає, що в ліквідаційній процедурі в банкрута не виникає ніяких додаткових поточних зобов'язань зі сплати обов'язкових платежів, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду України від 08.04.2014 у справі 10/Б-711, від 18.03.2014 у справі № 6/108-09, від 27.05.2014 та від 13.05.2014 у справі № 5021/321/12.
При цьому, нормами ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство також передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.
Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту.
Сервіси для юристів