ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № Б11/071-07/14/18/2/3

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі) Короткевича О.Є., Полякова Б.М., розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Київ на постанову та рішеннявід 24.01.2017 Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 господарського суду Київської області у справі№ Б11/071-07/14/18/2/3 господарського суду Київської області

за позовомфізичної особи - ОСОБА_5, с. Македони Миронівського району Київської області дотовариства з обмеженою відповідальністю "Македони", с. Македони Миронівського району Київської області треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1. фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Київ 2. приватне підприємство "Компанія Фах" 3. державне підприємство "Агентство з реструктуризації підприємств агропромислового комплексу", м. Київ 4. Перша українська міжрегіональна товарна біржа 5. Управління Пенсійного Фонду України у Миронівському районі Київської області 6. Миронівська ОДПІ Головного управління ДФС України у Київській областіпростягнення 34 751 грн. 96 коп.

в судовому засіданні взяли участь представники:

фізичної особи-підприємця ОСОБА_4ОСОБА_6, довір., фізичної особи ОСОБА_5ОСОБА_5 - особисто, паспорт, ОСОБА_7, довір.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 16.11.2016 (суддя - Лопатін А.В.) у справі № Б11/071-07/14/18/2/3 позов фізичної особи - ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5, Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Македони" (далі - ТОВ "Македони", Відповідач) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, приватного підприємства "Компанія Фах", державного підприємства "Агентство з реструктуризації підприємств агропромислового комплексу", Першої української міжрегіональної товарної біржі, Управління Пенсійного Фонду України у Миронівському районі Київської області, Миронівської ОДПІ Головного управління ДФС України у Київській області задоволено частково: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 12 773 грн. 84 коп. заборгованості з виплати заробітної плати, 15 741 грн. 05 коп. відшкодування середнього заробітку за весь час затримки, та 1 578 грн. 94 коп. компенсації за невикористану відпустку. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду Київської області від 16.11.2016 та прийняти нове рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 (головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Сотніков С.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 16.11.2016 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями місцевого та апеляційного господарських судів, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як рішення господарського суду Київської області від 16.11.2016, так і постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 21, 24 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 8, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника скаржника, Позивача та його представника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, місцевий суду виходив з того, що за укладеним між Позивачем та Відповідачем (в особі ліквідатора останнього) трудовим договором за виконання обов'язків виконавчого директора за період з 01.04.2014 по 15.01.2015 Позивачу не була виплачена заробітна плата. При цьому суд вказав, що підприємство Відповідача перебуває у процедурі банкрутства на стадії ліквідації, дійсність вказаної трудової угоди не оскаржена та є докази на підтвердження виконання Позивачем обов'язків за згаданою трудовою угодою. Також суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення заборгованості за час затримки виплати заробітної плати та частково компенсації за невикористану відпусту. Стосовно витрат на адвоката в сумі 1500 грн. 00 коп. суд вказав, що такі витрати не підтверджені належними доказами у справі.

Апеляційним судом вказані висновки підтримані у повному обсязі.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними висновками, оскільки вони зроблені з невірним та неналежним застосуванням норм діючого законодавства.

Так, як було встановлено судами в оскаржуваних рішеннях в провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б11/071-07/14/18/2/3 про банкрутство ТОВ "Македони", що є відповідачем у даній справі. Порушуючи провадження у даній справі за позовом ОСОБА_5 до ТОВ "Македони" про стягнення спірної суми заборгованості, місцевий суд і в ухвалі від 24.06.2016 вказав про ці обставини. Одночасно позовному провадженню у даній справі був присвоєний номер справи про банкрутство ТОВ "Македони" - № Б11/071-07/14/18/2/3.

Встановлюючи ж обставини виникнення боргу за вимогами Позивача до Відповідача, суд першої інстанції зазначив, що постановою господарського суду Київської області від 21.10.2008 у справі про банкрутство № Б11/071-07/14/18/2/3 ТОВ "Македони" було визнано банкрутом та відносно нього відкрита ліквідаційна процедура. При цьому, суд вказав, що саме на стадії ліквідації призначений у справі про банкрутство ТОВ "Македони" ліквідатор Седлецький О.В., як керівник ТОВ "Македони", уклав 12.01.2009 з Позивачем трудову угоду № 1.

Саме виходячи з умов цієї трудової угоди та застосовуючи виключно норми трудового законодавства, суди попередніх інстанцій розглянули спір у даній справі про стягнення заборгованості по заробітній платі та вирішили цей спір по суті заявлених вимог.

Однак, судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень не було надано жодної оцінки правовій природі виникнення правовідносин між Позивачем та ТОВ "Македони" в особі ліквідатора з приводу виконання ОСОБА_5 обов'язків за згаданою трудовою угодою у ліквідаційній процедурі ТОВ "Македони".

Так, виходячи з наведеної дати визнання ТОВ "Македони" банкрутом - постановою від 21.10.2008 та норм ч. п. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011, стосовно умов та порядку проведення ліквідаційної процедури у вказаній справі застосовуються норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до набрання з 19.01.2013 чинності внесених в цей закон змін та доповнень (далі - Закон про банкрутство).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав.

Таким чином, виходячи з аналізу положень Закону про банкрутство, законом передбачено наслідки визнання боржника банкрутом. Зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом у останнього не може виникати додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.

З викладеного випливає, що в ліквідаційній процедурі в банкрута не виникає ніяких додаткових поточних зобов'язань зі сплати обов'язкових платежів, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду України від 08.04.2014 у справі 10/Б-711, від 18.03.2014 у справі № 6/108-09, від 27.05.2014 та від 13.05.2014 у справі № 5021/321/12.

При цьому, нормами ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство також передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.

Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту.

Поряд з цим колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

За нормами ст.ст. 23-25, 29, 30 Закону про банкрутство, для належного, кваліфікованого та оперативного виконання ліквідатором повноважень у справі про банкрутство (як от: збереження та охорона майна, проведення інвентаризації, оцінки, аналіз фінансового становища боржника, здійснення повноважень з розпорядження та реалізації майна тощо) він має право залучати відповідних спеціалістів.

Однак, враховуючи наведені правові наслідки визнання боржника банкрутом, які полягають у тому числі у звільненні працівників банкрута, а також у забороні на виникнення жодних додаткових поточних зобов'язань, у тому числі зі сплати обов'язкових платежів, слід зауважити, що у зв'язку із необхідністю залучення ліквідатором відповідних спеціалістів безпосередньо у самого боржника не виникає жодних нових зобов'язань, у тому числі у зв'язку із необхідністю сплачувати таким спеціалістам заробітну плату та здійснювати з цієї заробітної плати передбачені законодавством відрахування (податки, збори, обов'язкові платежі).

Даний висновок узгоджується із такими нормами:

- в ч. 2 ст. 29 Закону про банкрутство, якою передбачено для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів;

- в пп. "г" п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, якою передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею: у першу чергу задовольняються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута.

Таким чином, всі відповідні витрати, пов'язані із залученням ліквідатором спеціалістів відносяться до витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури підприємства боржника, а тому залучаючи згаданих спеціалістів ліквідатор має право діяти від імені боржника з метою виконання робот (надання послуг) у ліквідаційній процедурі боржника, але у межах виключно цивільно-правових відносин та укладаючи при цьому з такими особами відповідної цивільно-правової угоди.

Враховуючи наведені норми законодавства та зроблені висновки, касаційний суд зазначає, що у ліквідаційній процедурі боржника жодних трудових відносин, що регулюються нормами трудового законодавства, ні між ліквідатором та найманим спеціалістом, або між боржником та найманим спеціалістом не виникає.

Між тим, вирішуючи спір у даній справі, суди попередніх інстанцій не надали правову оцінку спірним правовідносинам між Позивачем та Відповідачем в контексті наведених норм законодавства та встановлених судами обставин порушення та здійснення стосовно підприємства Відповідача процедури банкрутства та перебування останнього саме у процедурі ліквідації на момент виникнення між сторонами у даній справі спірних правовідносин.

У зв'язку з викладеним та виходячи з положень ч. 3 ст. 1119 ГПК України, касаційний суд дійшов висновку про неналежність застосування судами попередніх інстанцій норм діючого законодавства та, відповідно, неправомірність прийняття судами оскаржуваних судових рішень, а тому касаційні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскаржувані рішення підлягають скасуванню, як незаконні, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Суду ж першої інстанції, враховуючи приписи ст. 11112 ГПК України, слід усунути викладені в даній постанові недоліки та здійснити розгляд справи у відповідній частині з дотриманням норм діючого законодавства, врахувавши наведені вказівки суду касаційної інстанції.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами п. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011, ст.ст. 23-25, 29, 30, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання з 19.01.2013 чинності внесених змін та доповнень) та ст.ст. 43, 1115, 1117, 1119 - 11112, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 та рішення господарського суду Київської області від 16.11.2016 у справі № Б11/071-07/14/18/2/3 скасувати.

3. Справу № Б11/071-07/14/18/2/3 в частині стягнення на користь ОСОБА_5 заборгованості з виплати заробітної плати передати на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

Б.М. Поляков

Постанова виготовлена та підписана 13.04.2017