ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2014 року Справа № 910/10479/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівКорнілової Ж.О., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -Матушевська А.Є.,відповідача-Білинова А.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТДВ "СК "Альфа-Гарант"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.09.2014у справі№910/10479/14 за позовом ПАТ "СК "Брокбізнес"доТДВ "СК "Альфа-Гарант"про стягнення 10725,48 грн. страхового відшкодування в порядку регресувстановив:
Рішенням господарського суду м.Києва від 03.07.2014 (суддя Головіна К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 (судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю., Власов Ю.Л.), позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.
ТДВ "СК "Альфа-Гарант" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати в частині стягнення 4970,87 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, прийняти нове рішення про задоволення позову в частині стягнення 5754,61 грн., посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.993,1166 ЦК України, ст.ст.22,29,35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ч.17 ст.9, ст.27 Закону України "Про страхування", та ст.ст.1,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що спірні регресні відносини між сторонами регулюються нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а не нормами Закону України "Про страхування". Заявник також наполягає на тому, що, з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу (0,58%), принципу пропорційної відповідальності та умов п.15.10.2.2 договору добровільного страхування наземного транспорту від 05.07.2013 №006-0043215/01НТ, та за вирахуванням суми франшизи (500 грн.), підлягаюча до сплати відповідачем та визнана ним сума страхового відшкодування становить 5754,61 грн.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
05.07.2013р. між позивачем Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Брокбізнес", як страховиком, та ОСОБА_7, як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №006-0043215/01НТ, відповідно до умов якого предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечить закону і пов'язані, з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом марки Mitsubishi Outlander, державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду, виданої відділом ДАІ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області, 27.10.2013р. на 21-му кілометрі дороги Київ-Чоп біля с.Стоянка, відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки Mitsubishi Outlander, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_8, під керуванням страхувальника ОСОБА_7, та транспортним засобом марки ВАЗ-2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_9, внаслідок чого транспортним засобом марки Mitsubishi Outlander, державний номер НОМЕР_1 отримані механічні пошкодження: задній бампер, датчик парктроніка, задні протитуманні ліхтарі, задній номерний знак.
29.10.2013р. страхувальник звернувся до позивача із заявою №49627 (справа) про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за договором №006-0043215/01НТ від 05.07.2013.
Згідно калькуляції ремонтно-відновлювальних робіт №Б-524 від 06.11.2013, виданої ТОВ "ВВ Автогруп" в якості СТО, вартість відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля Mitsubishi Outlander, державний номер НОМЕР_1 становить 17010,68 грн.
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку №5/2 від 22.11.2013 та калькуляції №341 від 26.11.2013, розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу автомобіля Mitsubishi Outlander, державний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яке відбулося 27.10.2013р., склав 17108,21 грн.
Враховуючи звіт про визначення вартості матеріального збитку №5/2 від 22.11.2013 та калькуляцію №341 від 26.11.2013, позивачем було проведено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт №49627/1 від 12.12.2013, погоджений із страхувальником, відповідно до якого сума страхового відшкодування на підставі розрахунку становить 11235,48 грн.
Постановою Оболонського районного суду м.Києва від 03.12.2013 у справі №3-6804/13 ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
На підставі заяви про виплату страхового відшкодування №1112/06 від 11.12.2013, страхового акту №49627 від 12.12.2013, калькуляції ремонтно-відновлювальних робіт ТОВ "ВВ Автогруп" №Б-524 від 06.11.2013, позивач перерахував на користь страхувальника суму страхового відшкодування у розмірі 11235,48 грн., що підтверджується відомістю №904 від 16.12.2013 та платіжним дорученням № 11385 від 16.12.2013.
Згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду №9291226 від 27.02.2014, інформації з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ та копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/0868992 (першого) типу договору, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_9 (винна особа), який керував транспортним засобом марки ВАЗ -2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП (27.10.2013р.), відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", була застрахована відповідачем (ТДВ "Страхова компанія "Альфа Гарант").
Статтею 993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно зі ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
З огляду на викладене, апеляційна інстанція дійшла висновку, що з приписів зазначених норм не вбачається, що позивач мав обов'язково звертатись до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність винної у скоєнні ДТП особи, з вимогою або заявою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування, натомість передбачено перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Пунктом 8.1 договору страхування засобів наземних транспортних засобів №006-0043215/01НТ від 05.07.2013, укладеного між позивачем та ОСОБА_7, сторони погодили, що виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі рахунків СТО та без врахування зносу.
З матеріалів справи не вбачається та судом апеляційної інстанції не встановлено факту визнання недійсною умови договору страхування засобів наземних транспортних засобів №006-0043215/01НТ від 05.07.2013 в частині обов'язку позивача в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхувальнику страхового відшкодування без врахування зносу, що спростовує помилкове твердження відповідача про здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в завищеному розмірі внаслідок неврахування зносу автомобіля, пошкодженого в ДТП.
Згідно ст.27 Закону України "Про страхування" та ч.1 ст.1191 ЦК України, які регулюють регресні відносини, що є відмінними від відносин страховика та страхувальника під час сплати страхового відшкодування, до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача (відповідальної особи) у розмірі фактично виплаченого відшкодування (у розмірі понесених витрат), тобто у спірній сумі, що виключає будь-яку залежність вказаного розміру від оцінки відновлювального ремонту та коефіцієнту фізичного зносу.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 10725,48 грн. є обґрунтованою, доведеною належними доказами та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, тобто в сумі фактичних витрат, понесених позивачем при виплаті страхувальнику страхового відшкодування внаслідок ДТП, винним у якому визнано особу, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача згідно полісу №АС/0868992.
Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.
Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, розмір регресного відшкодування, право вимоги виплати якого відповідачем виникло у позивача, обмежений лише фактичними витратами (платежами) страховика (позивача), здійсненими на користь страхувальника, чим спростовується твердження заявника про необхідність зменшення заявленої позивачем до стягнення суми регресного відшкодування з врахуванням зносу транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП.
Сервіси для юристів