Постанова ВГСУ від 10.12.2014 року у справі №910/8220/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 910/8220/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фудмаркет"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.10.2014у справі № 910/8220/14 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Теліані Трейдінг"до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фудмаркет"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1.Постійно діючого Третейського суду при Товарній біржі „Київська Універсальна біржа", 2.Головного управління юстиції у місті Києві провизнання пункту договору поставки недійснимв судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачане з'явився - - відповідачане з'явився - - третьої особи-1не з'явився - - третьої особи-2не з'явився В С Т А Н О В И В:

В квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Теліані Трейдінг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фудмаркет", в якій просило суд визнати недійсним пункт 10.2. договору поставки № 4600035530 від 03.12.2012, стягнути з відповідача на свою користь 724 472, 65 грн. боргу та судові витрати (з урахування заяви про збільшення та уточнення позовних вимог, т.1, а.с. 135-139).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2014 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Постійно діючий Третейський суд при Товарній біржі „Київська Універсальна біржа" та Головне управління юстиції у місті Києві.

10.07.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю „Фудмаркет" звернулося до суду з клопотанням про припинення провадження у справі. Дане клопотання мотивоване тим, що між позивачем та відповідачем укладена угода про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2014 (суддя Котков О.В.) провадження у справі № 910/8220/14 припинено на підставі пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 (головуючий Новіков М.М., судді: Зубець Л.П., Мартюк А.І.) вказану ухвалу суду скасовано. Справу направлено на розгляд до Господарського суду міста Києва. Постанова мотивована тим, що на момент винесення ухвали про припинення провадження у справі не було взаємної згоди сторін про передачу спору на вирішення третейського суду.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фудмаркет" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Теліані Трейдінг", Постійно діючий Третейський суд при Товарній біржі „Київська Універсальна біржа", Головне управління юстиції у місті Києві не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Теліані Трейдінг", Товариство з обмеженою відповідальністю „Фудмаркет", Постійно діючий Третейський суд при Товарній біржі „Київська Універсальна біржа", Головне управління юстиції у місті Києві не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фудмаркет" (покупцем; відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Теліані Трейдінг" (постачальником; позивачем) укладено договір поставки № 4600035530 (т.1, а.с.13-18), за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти товари по цінах і в асортименті вказаними в Специфікації (Додаток № 1), разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем та підтверджених постачальником замовлень, а покупець зобов'язується приймати такі товари і оплачувати їх.

Пунктом 10.2 договору поставки передбачено, що сторони домовляються про те, що всі спори, розбіжності та вимоги, що виникають з договору чи у зв'язку з ним, підлягають розгляду і вирішенню в Постійно діючому Третейському суді при Товарній біржі "Київська універсальна біржа", рішення якого є остаточними і обов'язковими для обох сторін.

Предметом даного судового спору є вимоги постачальника про визнання недійсним пункту 10.2. договору поставки та стягнення 724 472, 65 грн. боргу.

10.07.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю „Фудмаркет" звернулося до Господарського суду міста Києва з клопотанням про припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

В зазначеному клопотанні відповідач послався на те, що при укладенні договору поставки сторони дійшли згоди про вирішення спорів у Третейському суді при Товарній біржі "Київська Універсальна Біржа".

Пунктом 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Колегія вважає висновки суду першої інстанції про наявність підстав для припинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Частиною другою статті 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 1 Закону України "Про третейські суди" встановлює, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 12 Закону України "Про третейські суди", яка визначає вимоги до виду і форми третейської угоди, передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається в письмовій формі.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Третейська угода є підставою для передачі спору на розгляд третейського суду, а в деяких випадках - і підставою для створення та діяльності такого суду. Таким чином, належність форми і змісту третейської угоди, наявність у ній всіх істотних умов, передбачених законом, є первинною та обов'язковою умовою правомірності третейського розгляду, а відтак - і третейського рішення.

Стаття 5 Закону України "Про третейські суди" встановлює, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Передбачене даною нормою право може бути реалізоване і після порушення провадження у справі з наслідками, передбаченими пунктом 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 6 Закону "Про третейські суди" встановлює, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов'язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; 8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; 9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин; 10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; 11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; 13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; 14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відповідно до частини першої статті 27 зазначеного Закону третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи.