Постанова ВГСУ від 09.12.2014 року у справі №907/206/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року Справа № 907/206/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:позивачаМитровка Я.В. - довіреність від 21.05.2014 р. відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)третіх осібне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши матеріали касаційної скаргиОСОБА_5 на постановувід 18.08.2014 р. Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 907/206/14 господарського суду Закарпатської областіза позовомДочірнього підприємства "Санаторій "Квітка Полонини" ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Солочинської сільської ради треті особи - ОСОБА_5; - ОСОБА_7 провизнання недійсним рішення Солочинської сільської ради № 10 від 24.02.2005 р. Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.11.2014 р. у складі колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого, суддів: Волковицької Н.О., Рогач Л.І. касаційна скарга ОСОБА_5 у даній справі прийнята до розгляду та призначена на 25.11.2014 р.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/3071 від 24.11.2014 р., у зв'язку із відрядженням судді Волковицької Н.О., для розгляду касаційної скарги ОСОБА_5 у даній справі, сформовано колегію суддів у складі: суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого (доповідача), суддів: Мачульського Г.М., Рогач Л.І.

Ухвалою від 25.11.2014 р. розгляд касаційної скарги у даній справі відкладено на 09.12.2014 р.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/3122 від 09.12.2014 р., у зв'язку із закінченням відрядження судді Волковицької Н.О., розгляд касаційної скарги здійснювався у складі колегії суддів, затвердженому рішенням зборів суддів Вищого господарського суду України від 13.05.2014 № 1, про що повідомлено присутнього у судовому засіданні представника позивача. Відводів складу суду не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

У березні 2014 р. ДП "Санаторій "Квітка Полонини" ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до Солочинської сільської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення сільської ради № 10 від 24.02.2005 р., яким надано дозвіл ОСОБА_5 (від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_7) на будівництво нового житлового будинку на власній земельній ділянці в АДРЕСА_1.

Позовні вимоги, з посиланням на статтю 162 Земельного кодексу України, статтю 93 Водного кодексу України та статтю 58 Кодексу України про надра, норми постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2000 р. № 456, від 12.12.1994 р. № 827 обґрунтовані тим, що рішенням облвиконкому Закарпатської обласної ради № 27 від 22.01.1972 р., з метою збереження Голубинського родовища мінеральних вод від передчасного псування, були встановленні межі округу і зон гірничо - санітарної охорони санаторію "Квітка полонини", згідно додатку № 1 до якого для охорони свердловини мінеральних вод № 4-р встановлені межі зон гірнично - санітарної охорони.

Крім того, позивач зазначав, що 19.08.1999 р. ДП "Санаторій "Квітка Полонини" було отримано спеціальний дозвіл на користування надрами - ліцензію № 1970, а саме дозвіл на видобування (експлуатацію) підземних мінеральних питних (лікувально - столових) вод, об'єкт ліцензування ділянка Голубинського родовища, де розташована свердловина № 4-р (4-е).

Проте, у лютому 2014 р. позивачу стало відомо про прийняття 24.02.2005 р. Солочинською сільською радою рішення № 10 про надання ОСОБА_5 (від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_7) дозволу на будівництво нового житлового будинку на власній земельній ділянці в АДРЕСА_1, яким, на думку позивача, порушені його права та законні інтереси, оскільки земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, належна на праві власності ОСОБА_7 згідно державного акта на права власності на земельну ділянку серії ЗК № 014128 від 17.07.2003 р., знаходиться в межах зон санітарної охорони свердловини № 4-р (4-е) Голубинського родовища мінеральних вод, що встановлено рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 15.09.2010 р. у справі № 2-165/2010 р.

Позивач зазначав, що оспорюване рішення № 10 від 24.02.2005 р. Солочинською сільською радою прийнято без жодного погодження з відповідними територіальними геологічними підприємствами та органами державного гірничого нагляду, що суперечить вимогам частин 1, 2 статті 58 Кодексу України про надра та пунктам 1, 2, 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 р. № 33 "Про затвердження Положення про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення".

Позивач також зазначав, що в порушення частини 6 статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій" оспорюване рішення № 10 від 24.02.2005 р. Солочинською сільською радою прийнято без отримання комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови.

Солочинська сільська рада подала до суду заяву про застосування строку позовної давності та просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на приписи статей 257, 267, Цивільного кодексу України (а.с. 49-50).

ОСОБА_5 у поясненнях на позовну заяву також вказувала на сплив позовної давності за вимогами позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, третя особа зазначала, що згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку від 17.07.2003 р. серії ЗК № 014128 власником земельної ділянки із цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель є ОСОБА_7, від імені якої діє ОСОБА_5

Крім того, стосовно погодження оспорюваного рішення сільської ради № 10 про надання дозволу на будівництво житлового будинку з відповідними територіальними геологічними підприємствами та органами державного гірничного нагляду, ОСОБА_5 вказувала, що рішенням Свалявського районного суду від 26.10.2012 р., яке набрало законної сили, відмовлено прокурору в інтересах Інспекції архібудконтролю у Закарпатській області та територіального управління Держгірпромнагляду про знесення ОСОБА_5 самовільно збудованої будівлі, в межах якої встановлювались обставини щодо погодження будівництва з відповідними органами.

ОСОБА_5 також вказувала, що при отриманні будівельного паспорту нею направлялись відповідні заяви до територіального геологічного підприємства та органу державного гірничного нагляду, у відповідь на які 06.04.2012 р. територіальним управлінням Держгірпромнагляду повідомлено, що згідно Положення про Державну службу гірничого нагляду і промислової безпеки від 06.04.2011 р., видача висновків для погодження житлового будівництва не входить до компетенції територіального управління Держгірпромнагляду, а Закарпатською геологорозвідувальною експедицією у листі від 11.07.2012 р. зазначено про відсутність розробленого та затвердженого відповідно до чинного законодавства "Проекту зони санітарної охорони Голубинського родовища мінеральних вод".

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.05.2014 р. (суддя Русняк В.С.) позов задоволено повністю, визнано недійсним рішення Солочинської сільської ради № 10 від 24.02.2005 р., яким надано дозвіл ОСОБА_5 (яка діє від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_7) на будівництво нового житлового будинку на власній земельній ділянці в АДРЕСА_1.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо незаконності оспорюваного рішення Солочинської сільської ради № 10 від 24.02.2005 р. та прийняття вказаного рішення без жодного погодження з відповідними територіальними геологічними підприємствами та органами державного гірничого нагляду, що суперечить вимогам частин 1, 2 статті 58 Кодексу України про надра та пунктам 1, 2 і 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 p. № 33 "Про затвердження Положення про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення", а також прийняття вказаного рішення сільською радою з порушенням встановленого частиною 6 статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій" порядку розгляду заяви третьої особи про видачу дозволу на будівництво об'єкту містобудування, зокрема, без отримання комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації., державним будівельним нормам, місцевим правилам-забудови.

За апеляційною скаргою ОСОБА_5 Львівський апеляційний господарський суд (судді: Якімець Г.Г., Бойко С.М., Данко Л.С.), переглянувши рішення господарського суду Закарпатської області від 27.05.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 18.08.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ОСОБА_5 подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги незаконністю судових рішень, постановленими без дотримання норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, вважаючи встановленим той факт, що земельна ділянка площею 0,1455 га, власником якої є ОСОБА_7, від імені якої діє ОСОБА_5, розташована у межах охоронної зони свердловини № 4 Голубинського родовища мінеральних вод та в зоні гірничного відводу, судами першої та апеляційної інстанції залишено поза увагою, що згідно з частиною 1 статті 113 Земельного кодексу України зони санітарної охорони створюються навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності. При цьому, правовий режим земель санітарної охорони визначається Постановою Кабміну України № 2024 від 18.12.1998 р., якою, зокрема, передбачено визначення меж водних об'єктів проектом землеустрою, а також встановлено, що межі земель санітарної охорони водних об'єктів встановлюються органами місцевого самоврядування на їх території за погодженням з державними органами земельних ресурсів, санітарно-епідеміологічного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

Проте, як звернув увагу скаржник, судами було залишено поза увагою наявний в матеріалах справи лист Закарпатської геологорозвідувальної експедиції, у якому повідомлено, що саме через відсутність розробленого "Проекту зони санітарної охорони Голубинського родовища мінеральних вод", геологорозвідувальною експедицією не погоджено фізичним особам земельні ділянки, розташовані у районі родовища для будівництва житлових будинків.

Тобто, на думку заявника касаційної скарги, судами не були враховані вказані приписи законодавства та не з'ясовані питання стосовно того, чи належить земельна ділянка позивача до об'єктів, навколо яких створюються зони санітарної охорони та чи проходить родовище мінеральних вод через земельну ділянку ОСОБА_7

При цьому, мотивуючи рішення та посилаючись на акт про надання гірничного відводу, виданого позивачеві 04.02.2008 р., судами не було зясоване питання стосовно володіння позивачем гірничним відводом на розробку Голубинського родовища мінеральних вод свердловини 4-р (4-е) на час ухвалення сільською радою оскаржуваного позивачем рішення від 24.02.2005 р.

Заявник касаційної скарги також вказує, що Постановою Кабміну України від 27.01.1995 р. № 59 затверджено Положення про порядок надання гірничих відводів, яким встановлено порядок надання гірничих відводів (частини надр) користувачам на території України та передбачено, зокрема, що проект гірничого відводу складається з пояснювальної записки та графічних матеріалів, до якого з урахуванням мети використання надр до проекту гірничого відводу додається, зокрема, документ про згоду землевласника або землекористувача з рішенням про надання гірничого відводу.