Постанова ВГСУ від 09.11.2016 року у справі №910/18853/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 910/18853/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Данилової М.В. - головуючий Корсака В.А., Сибіги О.М.

за участю представників:

позивача Григолінський С.О. дов. від 28.03.10 №14/20-06-16 відповідачане з'явився розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.09.2016у справі№910/18853/15 Господарського суду міста Києва за позовомДержавного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Укагролізинг" доМіжнародної громадської організації "Луганське земляцтво" прозобов'язання звільнити незаконно зайняті приміщення

ВСТАНОВИВ:

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міжнародної громадської організації "Луганське земляцтво" про зобов'язання звільнити незаконно зайняті приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач перебуває в спірних приміщеннях без належних правових підстав, оскільки після внесення змін до умов договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 01-10 від 01.02.01 в частині зменшення розміру орендованої площі на 94,2 кв.м. орендодавець вказаних приміщень зазначеної площі в оренду відповідачеві не передавав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2015 (суддя Селівон А.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 (колегія у складі суддів: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Станік С.Р., Гончаров С.А.), у задоволенні позову відмовлено, з огляду на недоведеність позивачем належними та допустимими доказами, у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України, неправомірність перебування відповідача у спірних приміщеннях.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову у справі і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 4-2, 22, 35, 43, 47 Господарського процесуального кодексу України, статті 609 Цивільного кодексу України, статі 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 20.10.2016 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя -Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.10.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у судових рішеннях.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні касаційної інстанції 09.11.2016 представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2001 між Державним лізинговим підприємством "Украгролізинг" (правонаступником якого в результаті перетворення та зміни найменування є Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг") (позивач) та Громадською організацією "Луганське земляцтво" (на даний момент Міжнародна громадська організація "Луганське земляцтво") (відповідач) було укладено договір оренди індивідуального визначеного рухомого майна № 01-10, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення (далі - Майно) площею 105,6 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ-23, вул. Мечникова, 16А, на 10 поверсі (ах) адмінбудинку, що перебуває на балансі ДЛП "Украгролізинг", вартість якого визначена згідно з актом і становить за експертною оцінкою, 399450,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

У разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю - ДЛП "Украгролізинг". Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (пункт 2.4 договору).

Розділами 2-9 договору сторонами узгоджено умови передачі та повернення орендованого майна підприємства, орендну плату. використання амортизаційних відрахувань, обов'язки орендаря, права орендаря, обов'язки орендодавця, права орендодавця, відповідальність і вирішення спорів за договором тощо.

Відповідно до пункту 10.1 договору цей договір укладено строком на 24 роки - до 01.02.2025 включно.

Згідно пункту 10.2 умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача звільнити незаконно зайняті приміщення.

Приймаючи рішення у даній справі суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Укладений договір за своїм змістом та правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься у статті 759 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.

Судами зазначено, що оскільки орендоване майно є державною власністю, то відносини сторін даного договору регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин 1-2 статті 1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності.