ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2016 року Справа № 909/172/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,
за участю представників: позивача - Заверухи І.П. дов. б/н від 23 вересня 2015 року та відповідачів - Мельника М.В. дов. № 320/03 від 7 грудня 2015 року та Саєнка В.В. дов. № 322/03 від 7 грудня 2015 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Брокбізнесбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2015 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ПрАТ "С.В.Т.А." до ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Івано-Франківського відділення АТ "Брокбізнесбанк" про визнання недійсним іпотечного договору,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2015 року ПрАТ "С.В.Т.А." (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Івано-Франківського регіонального відділення АТ "Брокбізнесбанк" (далі - відповідач) з позовом про визнання недійсним іпотечного договору (в тому числі всіх договорів про зміну редакції, доповнення, додаткових угод тощо), укладеного сторонами 30 квітня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Мачкур А.А. та зареєстрованого у реєстрі за № 540.
Позовні вимоги обгрунтовані відсутністю у відповідача індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій в іноземній валюті, а також укладенням договору представником позивача з перевищенням повноважень.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 2 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним іпотечний договір (у тому числі всі договори про зміну редакції, доповнення, додаткові угоди тощо), укладений 30 квітня 2013 року між ПрАТ "С.В.Т.А." та ПАТ "Брокбізнесбанк", посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Марчук А.А., зареєстрований в реєстрі за № 540.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ "Брокбізнесбанк" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 2 жовтня 2015 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ПАТ "Брокбізнесбанк" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 2 жовтня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2015 року, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ "С.В.Т.А.".
Посилається на порушення судами п. 22 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства".
Стверджує, що загальні збори акціонерів позивача прийняли всі необхідні для укладення спірної угоди рішення та надали відповідні повноваження на її укладення, а суди попередніх інстанцій немотивовано залишили поза увагою надані їм з цього приводу докази.
Наполягає на тому, що для укладення спірної угоди індивідуальна ліцензія на здійснення валютної операції не потрібна, оскільки банк мав всі необхідні генеральні ліцензії.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 12 травня 2006 року між відповідачем (кредитор, банк) та ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" (позичальником) укладено генеральний договір кредитної лінії № 2298, за умовами п. 1.2 якого кредитором надається кредит у вигляді мультивалютної відкличної поновлювальної кредитної лінії окремими частинами. Сторони погодили суму ліміту кредитування в доларах США та/або євро та/або російських рублях та/або українських гривнях таким чином, щоб протягом всього строку дії цього договору розмір заборгованості позичальника за кредитом не перевищував суму, еквівалентну 10000000 гривень 00 коп. за офіційним обмінним курсом НБУ.
На виконання умов генерального договору банк передав, а позичальник зобов'язався прийняти грошові кошти в іноземній валюті, використати їх за цільовим призначенням та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом та інші обов'язкові платежі.
Додатковою угодою № 31 від 30 квітня 2013 року до генерального договору сторони виклали цей договір в новій редакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
У відповідності до вимог ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно якого іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Судами встановлено, що 30 квітня 2013 року між ПрАТ "С.В.Т.А." (іпотекодавець) та відповідачем (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Марчук А.А., зареєстрований в реєстрі за № 540, за умовами п. 2.1 якого іпотекодавець з метою забезпечення повного та своєчасного виконання зобов'язань позичальника за генеральним договором передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку нерухоме майно (зазначений в плані літерою "А" корпус № 3 загальною площею 14930,9 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Коновальця, 229г).
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ПрАТ "С.В.Т.А." посилається на те, що після укладення додаткової угоди № 31 від 30 квітня 2013 року до генерального договору йому стало відомо про те, що банком грубо порушено право позичальника на отримання кредиту в розмірі 10000000 гривень 00 коп., оскільки у відповідача не було індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій, а тому генеральний договір укладено з порушенням приписів чинного законодавства та він є недійсним. Іпотечний договір, метою укладення якого було забезпечення виконання зобов'язань за генеральним договором, є похідним від генерального договору, тому позивач просив суд визнати іпотечний договір недійсним.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним спірного іпотечного договору, місцевий господарський суд виходив з того, що для здійснення на території України платежів у іноземній валюті позичальнику або відповідачу необхідно отримати індивідуальну ліцензію Національного банку України. Однак ні у позичальника, ні у відповідача на момент укладання та виконання генерального кредитного договору такої індивідуальної ліцензії не було. Крім цього, судом встановлено, що згідно виданої довіреності на ОСОБА_1, яка підписала зі сторони позивача спірний договір іпотеки, останній надано право укладати правочини від імені ПрАТ "С.В.Т.А." на суму, що не перевищує 1000000 гривень 00 коп., проте, вартість предмету іпотеки становить 15912400 гривень 00 коп., що свідчить про відсутність у представника позивача достатнього обсягу цивільної дієздатності на укладення спірного договору, у зв'язку з чим дійшов висновку про укладення спірного іпотечного договору з перевищенням повноважень.
Сервіси для юристів