ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2015 року Справа № 908/5508/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С. - доповідача,Татькова В.І.,
розглянувши касаційні скарги1. Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", 2. Командитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15 червня 2015 рокуу справі№ 908/5508/14господарського судуЗапорізької області за позовомКомандитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" до1. Публічного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод", 2. Приватного підприємства "Молокозавод - Олком", 3. Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк"про стягнення 54 261 421 грн. 54 коп. за участю представників: від позивача: Безух А.М., від відповідачів - 1, 2: Поставець О.О., від третьої особи: Лобачевський А.В.
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2014 Командитне товариство "Желєв С.С. та компанія "Комиш-Зорянського елеватора" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "Київський маргариновий завод", ПП "Молокозавод-Олком" та ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" про солідарне стягнення 54941567,37 грн. за договорами поруки № SR12-157/200 від 16.08.2012 та № SR12-158/200 від 16.08.2012 та за договором про надання банківських послуг № CR12-143/200-4 від 16.08.2012.
Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв`язку із невиконанням відповідачем-3 умов кредитного договору, а відповідачами-1, 2 умов договорів поруки як солідарних боржників, у відповідачів виникла заборгованість перед позивачем.
Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, та кінцево просив стягнути з ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" 54261421,54 грн., солідарно з ПП "Молокозавод-Олком" 54261421,54 грн., солідарно з ПАТ "Київський маргариновий завод" 54261421,54 грн.
Заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.03.2015 у справі №908/5508/14 (суддя Давиденко І.В.) позов задоволено.
Господарський суд, врахувавши відсутність доказів повної оплати заборгованості, визнав позовні вимоги обґрунтованими.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 (судді: Пелипенко Н.М. - головуючий, Івакіна В.О., Камишева Л.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, в позові відмовлено.
Постанову мотивовано, зокрема, недоведеністю переходу права вимоги на спірну суму до позивача та відсутністю у останнього індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, у зв`язку з чим йому не могли бути передані права вимоги грошових сум, строк сплати по яким не настав, і які виражені у іноземній валюті. Також суд апеляційної інстанції послався на порушення місцевим господарським судом ст. 22 ГПК України.
Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду КТ "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції, просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
В касаційній скарзі зазначено, що суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку, що ні банк, ні позивач не повідомили належним чином відповідачів про порушення зобов`язань. Судом не враховано, що вимога від 04.09.2015 про виконання порушених зобов`язань була надіслана банком відповідачам, та містила в собі повідомлення про перехід прав кредитора до позивача.
Суд не врахував, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, а отже неповідомлення банком про наступне відступлення права вимоги поручителів та неотримання їхньої згоди не змінює правових наслідків укладення договору цесії.
Заявник касаційної скарги вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто суму боргу окремо з боржника та окремо з поручителів, оскільки по кожному зі стягнень зазначена окрема правова підстава, поручителі є солідарними боржниками.
ПАТ "ОТП Банк" також звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 516, 517, 554, 1077 ЦК України та ст.22 ГПК України, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
ПАТ "ОТП Банк" зазначає, що він на підставі ст.512 ЦК України уклав із позивачем договір про відступлення права вимоги та заміну кредитора, згідно якого до позивача перейшло право вимоги за договором про надання банківських послуг від 16.08.2012 та за договором про відступлення права вимоги за договорами поруки.
Суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку, що новий кредитор не має індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, у зв`язку з чим йому не могли бути передані права вимоги грошових сум, строк сплати по яким не настав, і які виражені у іноземній валюті. Скаржник стверджує, що банк звертався до боржника 04.09.2014 з листом, в якому вимагав погашення боргу за кредитним договором в повному обсязі. Таким чином, строк виконання зобов`язання настав.
В касаційній скарзі стверджується, що договір відступлення права вимоги не містить ознак факторингу. Крім того, позивач не стягує грошові кошти в іноземній валюті.
Також скаржник вважає, що в заяві від 29.01.2015 позивач не змінював ні підстави, ні предмет позову, а лише уточнив розмір суми, що підлягає стягненню.
Ухвалою Вищого господарського суду України касаційну скаргу у справі №908/5505/14 прийнято до провадження.
Позивачем надано суду додаткові документи, а саме копію постанови Вищого господарського суду України від 08.07.2015 у справі №910/29382/14 за позовом ПАТ "Київський маргариновий завод" до ПАТ "ОТП Банк" та Командитного товариства "Желєв С.С. та компанія "Комиш-Зорянського елеватора" про визнання недійсним договору поруки №12-157/200 від 16.08.2012, якою скасовано судові рішення попередніх інстанцій та направлено справу на новий розгляд.
У відзиві на касаційні скарги ПАТ "Київський маргариновий завод" та ПП "Молокозавод-Олком" просять залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення. Стверджують, що банк пред`являв до боржника вимогу про виконання зобов`язання за кредитним договором за заявкою №2232/05 від 05.08.2014 на суму 33526323,29 грн. По іншим заявкам на суму 2385057,87 доларів США банк вимоги не пред`являв.
Крім того, зазначають, що між банком та поручителями укладено окремі договори поруки, які є різними за своєю правовою сутністю. Солідарне стягнення у даному випадку є помилковим.
ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" у відзиві на касаційні скарги вважає їх обгрунтованими та просить їх задовольнити.
Сервіси для юристів