ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2016 року Справа № 910/10885/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівАкулової Н.В., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.11.2015у справі№ 910/10885/15 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго"доприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4,простягнення страхового відшкодування у розмірі 20 676,00 грнза участю представників сторін:
від позивача: Соколовська Я.В., дов. від 01.02.2016
від відповідача: не з'явилися
від третьої особи: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2015 року товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" звернулося до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 20 676,00 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що виплативши своєму страхувальнику відповідно до договору страхування наземного транспорту № 206-03733-11 від 15.12.2011 страхове відшкодування в розмірі 35 521,10 грн, він набув на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" право зворотної вимоги до відповідальної за заподіяний збиток особи, якою є відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи, та який зобов'язаний відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодувати позивачу понесені збитки у розмірі виплаченого страхового відшкодування. За твердженням позивача, відповідач виплатив йому лише частину понесених витрат, у зв'язку з чим він просить стягнути з відповідача недоплачену частину страхового відшкодування за вирахуванням франшизи, передбаченої полісом відповідача.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2015 (суддя Спичак О.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "СК "Українська страхова група" на користь ТДВ "СК "Індіго" 1 420,68 грн страхового відшкодування та 125,54 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТДВ "СК "Індіго" на користь ПАТ "СК "Українська страхова група" 5 867,12 грн витрат на оплату експертизи.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 (склад колегії суддів: Пашкіна С.А. - головуючий, Баранець О.М., Сітайло Л.Г.) апеляційну скаргу ТДВ "СК "Індіго" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2015 - без змін.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи, відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зобов'язаний в порядку заявленої до нього позивачем зворотної вимоги відшкодувати позивачу збитки, понесені останнім у зв'язку з виплатою страхового відшкодування. Однак, за висновком судів, такі збитки мають бути відшкодовані відповідачем частково, в межах оціненої шкоди, з урахуванням значення фізичного зносу складових частин тз, чого не було враховано позивачем, та за вирахуванням ПДВ і франшизи. З огляду на викладене, врахувавши висновки проведеної у справі автотоварознавчої експертизи, якою було визначено розмір матеріальної шкоди, заподіяної пошкодженому при ДТП транспортному засобу, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, задовольнив позовні вимоги частково.
В касаційній скарзі товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Зі змісту ст.1117 ГПК України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 15.12.2011 між товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (страховик, позивач) та ОСОБА_8 (страхувальник) укладено договір страхування наземного транспорту № 206-03733-11 (далі за текстом - договір), предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом - автомобілем марки "Porsсhe Сауеnnе", реєстраційний номер НОМЕР_1.
Згідно з п. 13 договору строк його дії: з 15.12.2011 по 14.12.2012.
За змістом пп. п. 6.1. п.6 договору дорожньо-транспортні пригоди є страховим випадком.
24.10.2012 на пр. Московському, 20 Б в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Porshe Сауеnnе", р.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_9 та автомобіля "Volkswagen", р.н. НОМЕР_1, під керуванням власника автомобіля ОСОБА_4, яка призвела до пошкодження вказаних автомобілів.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 04.12.2012 у справі №3-8196/12 водія автомобіля "Volkswagen", р.н. НОМЕР_1, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вказаної ДТП.
24.10.2012 позивача було повідомлено про настання страхового випадку із застрахованим за договором страхування наземного транспорту № 206-03733-11 автомобілем та 25.10.2012 страхувальник подав позивачу заяву на виплату страхового відшкодування.
Відповідно до звіту про оцінку майна № 854 від 01.11.2012, складеного на замовлення позивача суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Сальватор", вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Porshe Сауеnnе", р.н. НОМЕР_1, та вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля в результаті пошкодження автомобіля склав 35 521,10 грн.
Зазначена вище ДТП відповідно до умов договору страхування наземного транспорту № 206-03733-11 від 15.12.2011 та норм чинного законодавства України визнана позивачем страховим випадком, про що страховиком було складено страховий акт № 16450/206 від 07.12.2012, відповідно до якого страхувальнику було призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 35 521,10 грн.
На виконання умов вказаного договору страхування, на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування та страхового акту позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 35 521,10 грн безпосередньо страхувальнику, що підтверджується видатковим касовим ордером від 07.12.2012.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на момент спричинення ДТП - 24.10.2012 цивільно-правова відповідальність винної у вчиненні ДТП особи - ОСОБА_4 під час експлуатації автомобіля "Volkswagen", р.н. НОМЕР_1, була застрахована відповідачем відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/6862271. Згідно із зазначеним полісом ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, склав 50 000,00 грн, франшиза - 510,00 грн; строк дії полісу з 06.04.2012 по 05.04.2013.
Після виплати своєму страхувальнику страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача, як страховика цивільно-правової відповідальність винної у вчиненні ДТП особи, з вимогою про відшкодування шкоди в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".
Однак, відповідач, здійснивши власний розрахунок вартості відновлювального ремонту автомобіля "Porshe Сауеnnе", р.н. НОМЕР_1, із застосуванням коефіцієнту фізичного зносу його складових, сплатив позивачу страхове відшкодування лише частково, у розмірі 13 359,67 грн.
У зв'язку з неповною сплатою відповідачем вартості заподіяних збитків, позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача у даній справі про стягнення з останнього невиплаченої частини страхового відшкодування у розмірі 20 676,00 грн, за вирахуванням франшизи, передбаченої полісом відповідача.
Сервіси для юристів