ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2016 року Справа № 920/1276/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів :Бакуліної С.В., Грейц К.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Сумихімпром"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.12.2015у справі№ 920/1276/15 Господарського суду Сумської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Сумихімпром"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Родючість"простягнення 19 990 грн,
за участю представників
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Веремюк А.В.;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.10.2015 у справі № 920/1276/15 (суддя Лугова Н.П.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 (головуючий суддя - Істоміна О.А., судді - Потапенко В.І., Тарасова І. В.), в позові відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 22.10.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 у справі № 920/1276/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Сумихімпром" у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
У призначене судове засідання з'явився представник відповідача. Представники позивача своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 30.08.2000 між Відкритим акціонерним товариством "Сумихімпром" (попередня назва) - орендодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Родючість" - орендар, було укладено договір оренди від № 1613/1, відповідно до розділу 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно згідно з додатком № 1 , що розташоване за адресою: 42350, Сумська область, Сумський район, с. Бездрик, вул. Комсомольська, 27, яке знаходиться на балансі ВАТ "Сумихімпром", вартість якого визначена відповідно до залишкової вартості основних засобів станом на 1 серпня 2000 року і становить 2 382 318,17 грн для проведення господарських робіт з виробництва, переробки та збереження сільськогосподарської продукції.
Згідно з п. 2.1 договору вступ орендаря у володіння та користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта прийому-передачі вказаного майна.
Пунктом 2.4 договору сторони погодили, що вартість майна, яке передається орендарем орендодавцю, визначається на підставі передаточного балансу та акта оцінки складеного за даними інвентаризації майна на момент припинення договору оренди, звіреного з актом прийому-передачі майна в оренду. Майно вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі.
На виконання умов п. 1 вказаного договору сторонами було складено та підписано додаток № 1 до нього, в якому визначено об'єкт оренди у вигляді переліку рухомого майна сільськогосподарського та виробничого призначення (навісна та причіпна техніка, обладнання, устаткування, колісні транспортні засоби сільгосптехніка), що передається в оренду, зокрема: котел К7Д-900 Ж 1998 року випуску, інвентарний № 42400056 та водопідготовка ВПУ-1 1999 року випуску, інвентарний № 00400010.
Факт передачі в оренду майна підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками актом прийому-передачі в оренду майна від 30.08.2000.
01.04.2012 додатковою угодою № 1 до договору оренди від 30.08.2000 № 1613/1 сторони змінили редакцію вказаного договору. Зокрема, відповідно до п. 4.4.2 договору оренди в редакції додаткової угоди № 1 орендар зобов'язаний не допускати погіршення стану об'єкта оренди, утримувати його в належному технічному стані. Згідно з п.п. 4.4.5, 4.4.6 договору орендар в новій редакції орендар зобов'язаний здійснювати за власний рахунок поточний ремонт та профілактичне обслуговування об'єкта оренди, а за необхідності здійснювати усунення несправностей та поломок об'єкта оренди, заміну його деталей та частин, усувати наслідки аварій та пошкоджень об'єкта оренди, що виникли під час його експлуатації. Пунктом 4.4.11 договору в редакції додаткової угоди № 1 сторони погодили, що орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди з вини орендаря. Відповідно до п. 7.4 договору в новій редакції об'єкт оренди повинен бути переданий орендодавцю у тому ж стані, в якому він був переданий в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.
28.02.2013 додатковою угодою № 2 договору оренди від 30.08.2000 № 1613/1 сторони встановили строк дії вказаного договору до 01.03.2014, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань.
13.10.2014 додатковою угодою № 3 до договору оренди від 30.08.2000 № 1613/1 сторони розірвали зазначений договір за взаємною згодою.
Господарськими судами також встановлено, що після припинення договору оренди від 30.08.2000 внаслідок його розірвання сторонами, орендоване майно було повернуто ПАТ "Сумихімпром" 31 липня 2014 року, що підтверджується актом приймання-передачі з оренди котла К7Д-900 Ж від 31.07.2014 та актом приймання-передачі з оренди водопідготовки ВПУ-1 від 31.07.2014.
Як встановлено господарськими судами, відповідно до актів технічного стану котла К7Д-900 Ж та водопідготовки ВПУ-1 від 17.08.2011, складених комісією у складі працівників ПАТ "Сумихімпром" та представників ТОВ "Агрофірма "Родючість", вказані котел та водопідготовка характеризувались як такі, що є придатними для подальшої експлуатації, загальний відсоток зносу котла складав 78,40%, загальний відсоток зносу водопідготовки складав 75,20%.
При цьому, згідно з актами технічного стану котла К7Д-900 Ж та водопідготовки ВПУ-1 від 30.06.2014, складених комісією у складі працівників ПАТ "Сумихімпром" та представників ТОВ "Агрофірма "Родючість", вказаний котел характеризується як придатний для подальшої експлуатації за умови доукомплектації необхідними частинами та проведення обслуговування, загальний відсоток зносу складає 92 %; зазначена водопідготовка характеризується як робоча, яку можна експлуатувати після проведення необхідного ремонту та обслуговування, відсоток зносу складає 89%.
Відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження № 929 від 28.11.2014, проведеного у Сумському відділенні при Харківському науково дослідному інституті судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса на замовлення ПАТ "Сумихімпром", найбільш ймовірний розмір матеріальної шкоди, завданої власнику майна з урахуванням актів технічного стану від 30.06.2014 на момент дослідження складає 19 990 грн, а саме: котла К7Д-900 Ж інв. № 42400056 - 11 800 грн, водопідготовки ВПУ-1 інв. № 00400010 - 8 190 грн.
Вважаючи, що ТОВ "Агрофірма "Родючість" не виконало своїх договірних обов'язків щодо повернення об'єкта оренди у стані не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодування орендодавцю збитків у разі погіршення стану об'єкта оренди з вини ТОВ "Агрофірма "Родючість", ПАТ "Сумихімпром" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до ТОВ "Агрофірма "Родючість" про стягнення з останнього на користь ПАТ "Сумихімпром" збитків в розмірі 19 990 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення, який є підставою для притягнення відповідача до цивільної відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Зокрема, позивачем не доведено належними та допустимими доказами погіршення стану спірного майна на час його повернення з оренди за актом приймання-передачі з оренди від 31.07.2014 в порівнянні з станом, в якому це майно було передано в оренду відповідачу за актом приймання-передачі від 30.08.2000 поза рівнем нормального фізичного його зносу за досить тривалий термін оренди (13 років і 11 місяців), враховуючи введення в експлуатацію котла К7Д-900Ж за 11 років та 9 місяців до передачі в оренду та введення в експлуатацію ВПУ-1 за 11 років 6 місяців до передачі в оренду відповідачу. При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази пошкодження (псування) спірного майна внаслідок дій (бездіяльності) орендаря-відповідача. Крім того, позивачем не подано доказів виникнення протягом дії договору оренди від 30.08.2000 несправностей, поломок, пошкоджень об'єкта оренди, нездійснення яких призвело до зміни у стані майна понад нормативний знос, або доказів звернення позивача до відповідача протягом всього терміну оренди про необхідність проведення поточного чи капітального ремонту спірного майна. Наданий позивачем висновок експертного товарознавчого дослідження спірних об'єктів № 929 від 2811.2014 не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки він не складений за результатами судової експертизи, призначеної за ухвалою суду, а як письмовий доказ не містить відомостей, що мають значення для вирішення спору, зокрема, причин зміни вартості майна та його стану на час передачі в оренду. Крім того, у вказаному висновку містяться припущення про найбільш ймовірний розмір матеріальної шкоди, завданої власнику майна, яке не може буде покладено в основу судового рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Сервіси для юристів