Постанова ВГСУ від 07.02.2017 року у справі №910/10472/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року Справа № 910/10472/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Данилової М.В., Ходаківської І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Херсонтеплогенерація"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.10.2016у справі№ 910/10472/16господарського суду міста Києваза позовомПриватного підприємства "Херсонтеплогенерація"доПублічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"провизнання договору недійсним

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:не з'явились Сидоренко А.С. (довіреність №14-100 від 18.04.2014)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Мариченко Я.В.) від 26.07.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Яковлєв М.Л., Майданевич А.Г.) від 17.10.2016, у справі №910/10472/16 в позові відмовлено повністю.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 203, 207, 215, 233, 256 Цивільного кодексу України (ЦК України), ст.ст. 179, 181, 184, 232 Господарського кодексу України (ГК України), ст.43 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство "Херсонтеплогенерація" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу №1805/14-ТЕ-33 від 09.12.2013.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що: - умови спірного договору, а саме п.9.3., щодо строку позовної давності тривалістю у п'ять років суперечать визначеному господарським кодексом періоду нарахування штрафних санкцій та є вкрай невигідними для позивача як покупця; - спірний пункт був навмисно внесений в договір відповідачем з метою подальшого нарахування та стягнення пені у судовому порядку за період тривалістю 5 років. На даний час відповідач ініціював ряд судових позовів про стягнення з позивача штрафних санкцій, посилаючись саме на положення п.9.3. договору. Стягнення штрафних санкцій за період тривалістю п'ять років призведе до зриву опалювального сезону.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом, позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив визнати недійсним не весь договір, а лише пункт 9.3. із вказаних вище підстав.

Судами встановлено таке.

09.12.2013 між Приватним підприємством "Херсонтеплогененація" (як покупцем) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (як продавцем) було укладено договір №1805/14-ТЕ-33 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п.1.1. договору).

Згідно з п.5.2. договору ціна за 1000куб.м газу становить 1118,97грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природній газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000куб.м природного газу - 1118,97грн, крім того ПДВ - 17% - 190,22грн, всього з ПДВ - 1309,20грн.

Відповідно до п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.7.3. договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, продавець має право в односторонньому порядку розірвати цей договір.

Пунктом 9.3. договору сторони погодили, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафу, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Відповідно до п.11 договору, останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди правомірно виходили з такого.

Згідно з ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб (ч.2 ст.207 ГК Кодексу України).

Як вказувалось раніше, відповідно до п.9.3. договору купівлі-продажу природного газу від 09.12.2013 №1805/14-ТЕ-33 строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Приписами статті 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З приписів частини 1 статті 259 ЦК України вбачається, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін. Отже, сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.