Постанова ВГСУ від 05.04.2017 року у справі №904/8982/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 904/8982/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Картере В.І., Губенко Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.2017та на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2016у справі№ 904/8982/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської областіпростягнення 138 350,15 грн. пені, 10 668,54 грн. 3% річних, 77 253,95 грн. інфляційних втратв судовому засіданні взяли участь представники:

- ПАТ "НАК "Нафтогаз України" Остапенко В.М.,

- КП "Теплосервіс" повідомлений, але не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" / позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Комунального підприємства "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (надалі - КП "Теплосервіс" / відповідач) про стягнення 138 350,15 грн. пені, 10 668,54 грн. 3% річних, 77 253,95 грн. інфляційних втрат за порушення останнім умов договору купівлі продажу природного газу № 1242/15-КП-3 від 18.12.2014.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2016 (суддя Бондарєв Е.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 (головуючий суддя Березкіна О.В., судді: Чус О.В., Широбокова Л.П.), позов задоволено частково: стягнуто з КП "Теплосервіс" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пеню в сумі 69 175,08 грн., 3 % річних у сумі 10 668,54 грн., інфляційні втрати у сумі 77 253,95 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України", не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині зменшення розміру пені на 69 175,08 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача пеню у повному розмірі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України, наголошує на безпідставному задоволенні клопотання КП "Теплосервіс" про зменшення штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 1242/15-КП-3 від 18.12.2014, а також зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували майновий стан та доводи позивача.

Ознайомившись з матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність надання їм юридичної оцінки, дотримання судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 18.12.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Теплосервіс" (покупець) укладено договір № 1242/15-КП-3 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Пунктом 3.3 договору визначено, що приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.

Відповідно до п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобов'язується надати позивачеві підписані та скріплені печатками відповідача та газорозподільного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачеві та газорозподільному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Як визначено у п. 7.1. договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

У розділі 11 договору сторони погодили, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Так, судами встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 542 328,29 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, підписаними обома сторонами та скріпленими їхніми печатками.

У свою чергу, відповідач сплачував за поставлений йому природний газ за договором поза межами строків, встановлених договором, у зв'язку з чим ПАТ "НАК "НАфтогаз України" і звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовними вимогами про стягнення 226 272,64 грн., з яких: 138 350,15 грн. пеня за загальний період з 15.02.2015 по 29.03.2016, 10 668,54 грн. 3 % річних за загальний період з 15.02.2015 по 29.03.2016, 77 253,95 грн. інфляційні втрати за загальний період з березня 2015 року по березень 2016 року.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з викладеного, господарські суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідач здійснював оплату поставленого природного газу з простроченням, що підтверджується матеріалами справи, дійшли правомірного висновку про наявність правових підстав для нарахування позивачем відповідних сум 3 % річних та інфляційних втрат у заявлених розмірах.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.