ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2014 року Справа № 920/1172/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Губенко Н.М.,
суддів: Барицької Т.Л.,
Картере В.І. (доповідач)
за участю представників:
ПАТ "Укрнафта" - Івахненко І.В.,
ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" - Сіденко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2014
та на рішення господарського суду Сумської області від 21.08.2014
у справі № 920/1172/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз"
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"
про стягнення 690603,53 грн.
ВСТАНОВИВ:
У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" про стягнення 317 597,53 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.10.2013 по 30.04.2014 та 373 006,32 грн. річних за період з 27.06.2011 по 15.06.2014.
Рішенням господарського суду Сумської області від 21.08.2014 (суддя Лугова Н.П.) позов задоволено. Стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на користь ПАТ "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" 317886,18 грн. інфляційних нарахувань та 337006,32 грн. 3% річних, 13817,85 судового збору. Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" в доход державного бюджету 5,77 грн. судового збору.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 (колегія суддів у складі: суддя Могилєвкін Ю.О. - головуючий, судді Потапенко В.І, Пушай В.І.) вказане рішення господарського суду скасовано в частині стягнення 288,65 грн. інфляційних втрат. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 02.10.2014, рішення господарського суду першої інстанції від 21.08.2014 в частині стягнення інфляційних збитків у розмірі 125 853,01 грн. та 3% річних у розмірі 5 984,63 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в позові. В обґрунтування касаційної скарги відповідач стверджує, що судами порушено вимоги ст.ст. 33, 43 ГПК України, ст. 625 ЦК України.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.
Господарські суди ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:
- рішенням господарського суду Сумської області від 11.04.2007 у справі № 9/643-05 позов ВАТ "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" задоволено та стягнуто з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" 4182712,88 грн. боргу, 1777493,09 грн. інфляційних нарахувань, 503644,47 грн. 3% річних, 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
- 27.04.2008 господарським судом Сумської області видано наказ на примусове виконання вказаного рішення та пред'явлено його до державної виконавчої служби.
Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідачем жодних виплат в рахунок погашення стягнутої вказаним рішенням основної суми заборгованості не проводилось, тому просив стягнути з відповідача 317597,53 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.10.2013 по 30.04.2014 та 373006,32 грн. річних за період з 27.06.2011 по 15.06.2014.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач подав господарському суду відзив в якому вказував про те, що протягом січня-травня 2014 року (у січні - 47423,91 грн., у лютому 2014 року - 178945,68 грн., у березні 2014 року - 178945,68 грн., у квітні 2014 року - 178945,68 грн., у травні 2014 року - 178945,68 грн.) ним на рахунок позивача перераховано борг на загальну суму 763206,63 грн. із призначенням платежу - "погашення заборгованості згідно з рішенням господарського суду Сумської області від 11.04.2007 та ухвали суду від 28.01.2014 у справі № 9/643-05", що підтверджується платіжними дорученнями. У зв'язку з викладеним, відповідач подав господарському суду свій контррозрахунок сум інфляційних та 3% річних, які підлягають стягненню з урахуванням сплачених ним сум.
В свою чергу, позивач подав "заперечення на відзив" відповідача в яких вказав про те, що вказані суми зараховувались ним на погашення судових витрат, інфляційних нарахувань та штрафних санкцій, стягнутих зазначеним рішенням господарського суду в порядку черговості відповідно до ст. 534 ЦК України, у зв'язку з чим не враховувались як суми направлені на погашення основної заборгованості за цим рішенням суду. Крім того у "запереченнях на відзив" позивач навів розрахунок інфляційних, який на 288,65 грн. перевищував суму інфляційних втрат, нарахованих позивачем у позовній заяві.
Сервіси для юристів