Постанова ВГСУ від 03.06.2015 року у справі №910/20538/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року Справа № 910/20538/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.,

суддів: Дроботової Т.Б., Кравчука Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015у справі Господарського суду№ 910/20538/14 м. Києваза позовомДержавного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаДержавного підприємства "Український транспортно-логістичний центр" Державне підприємство "Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень "Укррефтранс"простягнення 160 493,69 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Гавеля Д.В., дов. від 03.02.2015 № 18/912;відповідача: Міщенко О.В., дов. від 11.03.2015 № УТЛЦ - 3; третьої особи: не з'явились;В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат") звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр" (далі - Підприємство "Український транспортно-логістичний центр") безпідставно набуті кошти у розмірі 160 493,69 грн.

Позовні вимоги Підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовувало тим, що Підприємством "Український транспортно-логістичний центр" було безпідставно списано з його особового рахунку спірну суму коштів, оскільки жодних послуг від нього у червні 2014 року за укладеним між сторонами договором від 21.01.2013 № 2478/48-2013 Підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" не отримувало, акти наданих послуг не підписувало. Направлена на адресу Підприємства "Український транспортно-логістичний центр" претензія залишена останнім без відповіді і задоволення, а тому набута без достатньої правової підстави сума коштів підлягає поверненню у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.11.2014 (суддя Сівакова В.В.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 (колегія суддів: Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.) рішення Господарського суду м. Києва від 27.11.2014 залишено без змін.

Судові рішення мотивовано тим, що спірну суму коштів Підприємством "Український транспортно-логістичний центр" отримано за надані на виконання укладеного між сторонами договору від 21.01.2013 № 2478/48-2013 послуги, що виключає обставину безпідставності їх набуття та унеможливлює їх повернення в порядку ст. 1212 ЦК України.

Підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 і рішення Господарського суду м. Києва від 27.11.2014 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі положення укладеного між сторонами договору, приписи ст. 526 ЦК України та ст. ст. 6-8 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Інші особи які беруть участь у справі не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу Підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.

За розпорядженням секретаря другої судової палати від 02.06.2015 розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Полянського А.Г. (головуючого), Дроботової Т.Б. та Кравчука Г.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (замовник), Підприємством "Український транспортно-логістичний центр" (основний виконавець) та Державним підприємством "Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень "Укррефтранс" (співвиконавець) 21.01.2013 було укладено договір № 2478/48-2013 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних критих вагонах (далі - Договір), за умовами якого основний виконавець та співвиконавець зобов'язалися за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у критих вагонах співвиконавця;

- між сторонами були підписані додатки до Договору, зокрема, додаток № 1 Перелік додаткових послуг та розмір плат, пов'язаних з перевезенням вантажів, додаток № 2 Протокол погодження договірної ціни між основним виконавцем та замовником та додаток № 3 Протокол погодження договірної ціни між основним виконавцем та співвиконавцем;

- відповідно до п. 2.2.5 Договору замовник зобов'язаний здійснювати попередню оплату за послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, що ним замовлені, шляхом перерахування коштів у сумах, що відповідають обсягу замовлених послуг на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання (розподільчий рахунок) основного виконавця та забезпечувати своєчасне надходження коштів на зазначений рахунок основного виконавця. Замовник зобов'язаний вносити плату за користування вагонами у розрахунковий час перебування їх за межами України за цінами узгодженими договором (п. 2.2.10 Договору);

- згідно з п. 3.4.1 Договору загальна ціна договору визначається сторонами в протоколі погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною договору (додаток № 2 до Договору);

- у п. 3.4.2 Договору сторони погодили, що основний виконавець має право змінювати ціну договору та вартість послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, відповідно до індексації тарифів, з дати введення в дію відповідного наказу про індексацію тарифів, зборів і плати за вантажні перевезення залізничним транспортом. Зміна ціни договору та вартості послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, оформлюється сторонами шляхом підписання відповідної додаткової угоди до договору;

- Договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажів - до повного здійснення розрахунків. Якщо жодна із сторін не звернулася письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до інших сторін про припинення його дії, то цей договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік (п. 9.1 Договору);

- сторонами доказів в підтвердження розірвання або припинення дії укладеного ними Договору не подано.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій спір у справі виник у зв'язку з тим, що, на думку позивача, з його особового рахунку відповідачем було безпідставно списано кошти у сумі 160 493,69 грн., оскільки ним не замовлялись та не отримувались послуги на вказану суму у червні 2014 року за укладеним між сторонами Договором, при цьому, правовою підставою для повернення цих коштів позивач визначив положення статті 1212 ЦК України.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Правовий аналіз наведеної статті свідчить про те, що для її застосування необхідною умовою є наявність одночасно двох обставин: набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутність правових підстав для такого набуття (збереження).

За результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності господарськими судами попередніх інстанцій було з'ясовано, що:

- сторонами до Договору було укладено додаткові угоди: № 1 від 01.02.2013, № 2 від 20.05.2013, № 3 від 20.06.2013, № 4 від 25.07.2013, № 5 від 29.07.2013, № 6 від 18.12.2013, № 8 від 30.05.2014, якими зокрема вносились зміни щодо вартості послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів. Згідно з протоколами погодження ціни плата за користування вагонами за межами України складала: з 21.01.2013 - 149,20 грн. за добу, з 20.05.2013 - 131,40 грн. за добу, з 25.07.2013 - 109,58 грн. за добу, з 01.01.2014 - 97,14 грн. за добу, з 01.04.2014 - 109,58 грн. за добу;