Постанова ВГСУ від 01.12.2015 року у справі №906/984/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Справа № 906/984/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Демидової А.М., Акулової Н.В. (доповідач), Воліка І.М.розглянувши касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Троянівське"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 року та рішенняГосподарського суду Житомирської області від 21.07.2015 року у справі№906/984/15 господарського суду Житомирської областіза позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4до відповідачаПриватного сільськогосподарського підприємства "Троянівське"простягнення 21 195,73 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 (паспорт, серія: НОМЕР_1 від 09.08.1996 року);

від відповідача: Хільчук О.П. (дов.№04/08 від 04.08.2015 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.07.2015 року у справі №906/984/15 (суддя: Кудряшова Ю.В.) позов задоволено; стягнуто з ПСП "Троянівське" на користь ФОП ОСОБА_4 11 648, 82 грн. - основного боргу, 8 736, 61 грн. - інфляційних, 349, 46 грн. - 3% річних, 460, 84 грн. - пені, а також 1827,00 грн. сплаченого судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 року у справі №906/984/15 (судді: Юрчук М.І., Огороднік К.М., Крейбух О.Г.) апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Троянівське" залишено без задоволення; рішення господарського суду Житомирської області від 21.07.15р. у справі № 906/984/15 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання по оплаті наданих послуг з перевезення не виконав, тому суди дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по сплаті наданих позивачем послуг у сумі 11 648,82 грн. підлягають задоволенню; також на підставі п.5.1 Договору судами стягнуто з відповідача пеню у розмірі 460,84 грн., а на підставі ч.2 ст.625 ЦК України 349,46 грн. 3% річних та 8 736,61 грн. інфляційних.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Приватне сільськогосподарське підприємство "Троянівське" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 року та рішення Господарського суду Житомирської області від 21.07.2015 року у справі №906/984/15 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі судові акти без змін.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив суд залишити її без задоволення.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.08.2013 року між ФОП ОСОБА_4 (виконавець) та ПСП "Троянівське" (замовник) укладено договір транспортного перевезення, відповідно до предмету якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з транспортного перевезення вантажу - зерно сої, кукурудзи, мінеральні добрива та вода транспортом марки КАМАЗ, в кількості 2 машини, на пальному виконавця. (п.1.1. Договору).

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що ціна послуг залежить від кілометражу, що проходить автотранспорт виконавця за кожною товарно-транспортною накладною або подорожнім листом, а саме: ціна послуг з перевезення вантажу на маршрут (без ПДВ).

Оплата наданих послуг здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця в термін не більше 10 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг (п. 2.4. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору, термін виконання послуг встановлюється з 10.09.2013 року до 30.12.2013 року і остаточно уточнюється замовником протягом дії договору, в залежності від погодних умов.

Згідно п. 5.1. Договору, сторони погодили, що у випадку прострочення оплати послуг, що виконані виконавцем, замовник сплачує виконавцю господарські санкції у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що нараховується на суму боргу, за весь період прострочення оплати.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору транспортного перевезення позивач здійснив перевезення вантажу, що підтверджується, товарно-транспортними накладними: № 000758 від 18.11.2013 року; № 000759 від 18.11.2013 року ; № 001068 від 06.12.2013 року; № 001069 від 06.12.2013 року.

30.12.2013 року між сторонами підписано акт передачі-приймання робіт, з якого вбачається, що виконавцем були проведені такі послуги по договору від 30.08.2013 року - послуги з транспортного перевезення у кількості 135, 13 т. на суму 11 648, 82 грн.

12.05.2014 року позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про оплату заборгованості №5, яка отримана відповідачем 16.05.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак залишена без відповіді та реагування.

28.05.2015 року позивачем повторно направлено на адресу відповідача вимогу про оплату заборгованості, яка отримана відповідачем 05.06.2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак залишена без відповіді та реагування.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.