Постанова ВАСУ від 18.12.2014 року у справі №800/387/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 року м. Київ справа № 800/387/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Калашнікової О.В.,

Маслія В.І.,

Шведа Е.Ю.,

секретар судового засідання - Гулова О.І.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_4,

представника відповідача Шумар В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

2 вересня 2014 року ОСОБА_6 (надалі також - позивач) звернулась до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України (надалі також - відповідач, ВР України), в якому, з у рахуванням заяв про зміну та уточнення позовних вимог, просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення обов'язкового державного страхування життя та здоров`я народних депутатів у 2013 році і, зокрема, народного депутата ОСОБА_8.

Cвої вимоги позивач обгрунтовувала тим, що ВР України порушила її право на отримання страхового відшкодування, внаслідок смерті чоловіка - народного депутата України ОСОБА_8, оскільки, в порушення вимог статті 30 Закону України «Про статус народного депутата України», не уклала договір страхування.

Представник відповідача надала через канцелярію Вищого адміністративного суду України письмові заперечення на даний адміністративний позов, в яких зазначила, що вимога щодо визнання протиправною бездіяльність ВР України по нездійсненню обов'язкового державного страхування життя та здоров`я народних депутатів у 2013 році, зокрема народного депутата України ОСОБА_8, є безпідставною, оскільки укладення договорів страхування життя і здоров`я народних депутатів України не належить до конституційних повноважень відповідача як єдиного органу законодавчої влади в Україні.

Під час розгляду справи в суді представник позивача підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала і просила відмовити в задоволенні позову, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, колегія суддів встановила наступне.

7 листопада 2013 року помер ОСОБА_8, який був обраний народним депутатом Верховної Ради України VII скликання у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі від Комуністичної партії України. (а.с.10).

Дружиною померлого народного депутата ОСОБА_8 є позивач - ОСОБА_6 (а.с. 19).

18 березня та 1 квітня 2014 року позивачка звернулась до ВР України із заявою щодо виплати страхових сум або надання необхідної інформації та документів для звернення до страхової компанії (а.с. 12-15).

1 квітня 2014 року Головою Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України надано позивачці відповідь про те, що її звернення направлено за призначенням Управлінню справами Апарату Верховної Ради України, оскільки в Комітеті зазначена інформація відсутня (а.с.17).

9 квітня 2014 року керівником апарату ВР України листом № 15/60-11 (64626) повідомлено ОСОБА_6, що виплата страхового відшкодування в зв'язку із смертю її чоловіка народного депутата України ОСОБА_8 неможлива, оскільки Законом України від 6 грудня 2012 року № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» бюджетні призначення на обов'язкове державне страхування життя і здоров`я народного депутата не було передбачено (а.с. 16).

Не погоджуючись із даним рішенням та вважаючи, що відповідач, не уклавши договір страхування, допустив бездіяльність, позивачка оскаржила її в судовому порядку.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України, затвердженим Законом України N 1861-VI від 10 лютого 2010 року «Про Регламент Верховної Ради України» (надалі - Регламент) та Положенням про Апарат Верховної Ради України, затвердженим розпорядженням Голови Верховної Ради України № 459 від 31 травня 2000 року ( надалі - Положення).