ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 лютого 2016 року м. Київ справа № 800/357/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіШведа Е.Ю. (доповідач),суддів:Єрьоміна А.В., Калашнікової О.В., Кравцова О.В., Маслія В.І., секретар судового засідання Скавуляк Т.В.,
за участю: позивача ОСОБА_6,
представника відповідача Гуцала Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Президента України про визнання частково незаконним та нечинним Указу Президента України від 21 квітня 2015 року N 223/2015,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом до Президента України, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати частково незаконним і відповідно нечинним в частині першій пункту 2 (абзац другий пункту 2) та частині 2 пункту 4 (абзац другий пункту 4) Положення про порядок здійснення помилування, затвердженого Указом Президента України від 21 квітня 2015 року N 223/2015 (далі - Положення про порядок здійснення помилування), як такі, що суперечать Конституції України та Кримінальному кодексу України та порушують його конституційні права, гарантовані статтею 22 та частиною першою статті 58 Конституції України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що закріплені в оскаржуваній частині Положення про порядок здійснення помилування, норми суттєво погіршують його становище, як особи, засудженої до довічного позбавлення волі. В той же час спірні норми Положення про порядок здійснення помилування, на думку позивача, не мають зворотної дії в часі щодо нього та суперечать Конституції України та Кримінальному кодексу України.
Крім того, вважає незаконність спірних положень також полягає в тому, що вони прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, зокрема, до Положення про порядок здійснення помилування не внесено норм, які б диференціювали та виокремлювали правила здійснення помилування щодо різних категорій засуджених.
Представник відповідача в письмових запереченнях, що надійшли на адресу суду, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що спірні норми Положення про порядок здійснення помилування видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також не звужують права позивача та не погіршують його становище.
В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, викладених в ньому, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в письмових запереченнях.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 засуджено до смертної кари вироком Київського міського суду від 27 грудня 1999 року, який змінено ухвалою Верховного Суду України від 08 червня 2000 року на довічне позбавлення волі.
Згідно з частиною першою статті 25 Кримінального кодексу України від 28 грудня 1960 року в редакції, яка діяла на час ухвалення вироку щодо позивача, позбавлення волі встановлюється на строк від трьох місяців до десяти років, а за особливо тяжкі злочини, за злочини, що спричинили особливо тяжкі наслідки, і для особливо небезпечних рецидивістів у випадках, передбачених цим Кодексом, - не більше п'ятнадцяти років. При заміні в порядку помилування смертної кари позбавленням волі воно може бути призначено і на строк понад п'ятнадцять років, але не більше двадцяти років.
Зі змісту наведеної норми вбачається, зокрема, що смертна кара може бути замінена в порядку помилування на позбавленням волі на строк не більше двадцяти років.
У зв'язку зі зміною покарання у вигляді смертної кари на довічне позбавлення волі вказану норму змінено.
Так, відповідно до частини першої статті 25 Кримінального кодексу України від 28 грудня 1960 року в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України» від 22 лютого 2000 року N 1483-III, позбавлення волі встановлюється на строк від трьох місяців до десяти років, а за особливо тяжкі злочини, за злочини, що спричинили особливо тяжкі наслідки, і для особливо небезпечних рецидивістів у випадках, передбачених цим Кодексом, - не більше п'ятнадцяти років. При заміні в порядку помилування довічного позбавлення волі позбавленням волі на певний строк воно може бути призначено і на строк понад п'ятнадцять років, але не більше двадцяти п'яти років.
01 вересня 2001 року набрав чинності новий Кримінальний кодекс України № 2341-III від 05 квітня 2011 року, яким питання помилування врегульовано наступним чином.
Відповідно до частин першої та другої статті 87 Кримінального кодексу України помилування здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи.
Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років.
Вказаними нормами передбачено можливість засудженому до довічного позбавлення волі заміни такої міри покарання на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років.
На виконання наведеної норми та керуючись повноваженнями, визначеними статтею 106 Конституції України, Президентом України видано Указ від 21 квітня 2015 року N 223/201, яким затверджено Положення про порядок здійснення помилування.
Відповідно до пункту 27 частини першої статті 106 Конституції України Президент України здійснює помилування.
Частиною четвертою вказаної статті Конституції України передбачено, що Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Відповідно до правової позиції, викладеної в численних рішеннях Конституційного Суду України, зокрема, від 10 квітня 2003 року N 7-рп/2003, від 07 квітня 2004 року N 9-рп/2004, від 16 травня 2007 року N 1-рп/2007 повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України. Законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов'язків на Президента України, крім тих, що передбачені Конституцією України.
Сервіси для юристів