ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 березня 2016 року м. Київ справа № 800/501/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Цуркана М.І. (головуючий), Гончар Л.Я., Конюшка К.В., Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.,секретар судового засідання - Коцюрба В.М.,
за участю: представників позивача - ОСОБА_6, ОСОБА_7,
представника відповідача - Карлаша Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_9 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним та скасування рішення,
у с т а н о в и л а:
25 грудня 2015 року ОСОБА_9 подав до Вищого адміністративного суду України позов до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому, посилаючись на порушення відповідачем порядку дисциплінарного провадження щодо судді, просив визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 18 листопада 2015 року № 3285/дп-15 про направлення рекомендації Вищій раді юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення його з посади судді Апеляційного суду міста Києва з підстав, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (за порушення присяги).
Зазначав, що оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню з огляду на те, що відповідачем: не залишено без розгляду скаргу, яка подана заявником, який не мав на те належних повноважень та після спливу визначеного терміну його діяльності; не вирішено питання застосування строків, в межах яких до судді можуть бути застосовані наслідки дисциплінарних справ; не дотримано вимог законодавства щодо оформлення та відправлення своїх рішень; зроблено висновок про порушення суддею присяги у зв'язку з тим, що позивач реалізував свої дискреційні повноваження та не вчинив дій поза межами власної компетенції; не дотримано принципу індивідуальної юридичної відповідальності.
У письмових запереченнях представник ВККС, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято у порядку та з урахуванням положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламенту Комісії, тобто в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, зокрема, з урахуванням трьохрічного строку для притягнення судді до відповідальності, просив у задоволенні позову відмовити.
Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначав, що ВККС правомірно прийняла оскаржуване рішення.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Свій висновок суд обґрунтовує таким.
Щодо фактичних обставин справи.
Рапортом старшого інспектора ДПС ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві Пікожа Д.В. на ім'я начальника УДАІ ГУ МВС України в м. Києві повідомлено, що 29 грудня 2013 року під час несення служби по вул. Богатирській, 3 о 13 год. 43 хв. за порушення пункту 9.5 Правил дорожнього руху України ним було подано жест про зупинку за допомогою свистка та жезла водію автомобіля «КІА РІО», державний номерний знак НОМЕР_1, який не зупинився та продовжив рух у напрямку м. Вишгорода (а.с. 78).
На підставі вказаного рапорту інспектором дізнання ВДАІ Шевченківського РУ ГУ в м. Києві Самченком А.А. складено протокол про адміністративне правопорушення від 4 січня 2014 року серії АБ2 № 377814 із зазначенням про порушення власником автомобіля ОСОБА_12 пунктів 2.4, 9.5 Правил дорожнього руху України і кваліфікацією таких дій за статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; КУпАП) (а.с. 76).
Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2014 року (а.с. 107 - 110) ОСОБА_12 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, із накладенням стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців. В основу рішення покладено: рапорт працівника міліції; його пояснення в суді про те, що водій автомобіля «КІА РІО», номерний знак НОМЕР_1, не зупинився на законну вимогу і продовжив рух; протокол про адміністративне правопорушення серії АБ2 № 377814. Водночас відхилено доводи ОСОБА_12 і пояснення свідків про відсутність події правопорушення з посиланням на те, що водій намагається ухилитися від відповідальності, а свідки є її близькими особами та особами, що перебувають із нею у дружніх стосунках.
В апеляційній скарзі ОСОБА_12 зазначала, що ніхто з інспекторів ДАІ, які здійснювали патрулювання, не подавав їй знаків чи жестів рукою, жезлом чи свистком, що б свідчило про прийняття інспектором рішення про зупинку її транспортного засобу або пред'явлення їй такої вимоги (а.с. 113 - 118).
Крім того, ОСОБА_12 заявила клопотання про витребування доказів у порядку, передбаченому статтею 268 КУпАП, зокрема інформації стосовно фото та/чи відеофіксації вчиненого нею правопорушення, стосовно часу передачі інспектором ДАІ інформації про відмову зупинки, витребування всіх рапортів та інформації про місце проживання осіб, щодо яких 29 грудня 2013 року за правопорушення на вул. Богатирській, 3 складено рапорти.
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_9 постановою від 19 лютого 2014 року апеляційну скаргу залишив без задоволення (а.с. 129 - 131).
Суддя погодився з доводами, викладеними в рішенні суду першої інстанції, а відхиливши доводи апеляційної скарги, зазначив, що ОСОБА_12 в суді апеляційної інстанції не заперечувала факту руху зі своїми знайомими в групі з двох автомобілів 29 грудня 2013 року по вул. Богатирській в м. Києві в напрямку с. Нові Петрівці та перебування за кермом свого автомобіля. Підтвердила, що до ДАІ її дійсно запрошували в телефонному режимі, однак такий виклик вона залишила без уваги.
На підставі заяви представника ОСОБА_12 від 7 березня 2014 року (а.с. 134) та заяви самої ОСОБА_12 від 12 березня 2014 року (а.с. 141) постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 березня 2014 року (а.с. 142 - 143) її звільнено від адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 122-2 КУпАП, на підставі статті 4 Закону України від 21 лютого 2014 року «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
9 жовтня 2014 року до Комісії надійшло звернення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування фактів масового переслідування водіїв, які були учасниками мирних акцій протесту з використанням колісних транспортних засобів, та їх притягнення до адміністративної відповідальності (далі - ТСК) з інформацією про те, що постанова судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_18 від 17 січня 2014 року та постанова судді судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_9 від 19 лютого 2014 року мають явно неправосудний характер, у зв'язку з чим Голова ТСК просив здійснити перевірку викладених фактів щодо дій суддів і відкрити стосовно них дисциплінарне провадження (а.с. 48 - 50).
10 березня 2015 року, за результатами перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, членом ВККС складено висновок з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно суддів ОСОБА_18 та ОСОБА_9 (а.с. 145 - 149)
Сервіси для юристів