ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 480/12213/23
адміністративне провадження № К/990/28128/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 480/12213/23
за позовом ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Державної служби України з питань праці про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою адвоката Огорілка Юрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року (головуючий суддя - Подобайло З.Г., судді: Чалий І.С., Ральченко І.М.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - Міжрегіональне управління, відповідач-1), Державної служби України з питань праці (далі - Держпраці, відповідач-2), у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міжрегіонального управління від 31 серпня 2023 року № 626/ПНС-К «Про визначення робочого місця та зміну істотних умов праці»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Держпраці № 130-КТ від 17 жовтня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_2 »;
- поновити ОСОБА_1 з 17 жовтня 2023 року на посаді заступника начальника Міжрегіонального управління з 18 жовтня 2023 року на попередньо встановлених умовах праці, а саме із встановленням робочого місця за адресою м. Суми та зі збереженням повноважень, які були покладені на позивача до прийняття начальником Міжрегіонального управління наказу від 31 серпня 2023 року № 626/ПНС-К «Про визначення робочого місця та зміну істотних умов праці»;
- стягнути з Держпраці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 18 жовтня 2023 року до фактичного поновлення на посаді.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31 серпня 2023 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну істотних умов праці, а саме: встановлення з 11 вересня 2023 року робочого місця за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Ігоря Сердюка, 43, і того ж дня начальником Міжрегіонального управління видано оскаржуваний наказ № 626/ПНС-К «Про визначення робочого місця та зміну істотних умов праці». У зв`язку з відмовою Держпраці скасувати наказ Міжрегіонального управління від 31 серпня 2023 року № 626/ПНС-К «Про визначення робочого місця та зміну істотних умов праці» та незгодою позивача продовжувати проходження державної служби у зв`язку зі зміною її істотних умов, останнім подано заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII). Наказом Держпраці № 130-КТ від 17 жовтня 2023 року позивача звільнено з посади заступника начальника Міжрегіонального управління через незгоду на проходження державної служби у зв`язку зі зміною її істотних умов.
На думку позивача, оскаржувані накази про визначення робочого місця та про звільнення з посади є протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки його переведення в іншу місцевість (зміна істотних умов праці) відбулось без наявних для цього підстав, без урахування його досвіду та зі зменшенням обсягу посадових обов`язків та відповідальності - фактичного переведення на нижчу посаду, що суперечить діючому законодавству. Позивач стверджував, що в даному випадку не відбулося зміни істотних умов праці, оскільки державний орган - Міжрегіональне управління не проводив змін в організації виробництва і праці, його не було переміщено до іншого населеного пункту (зміни юридичної чи фактичної адреси не відбулося), а тому відсутні підстави для встановлення позивачу робочого місця за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Ігоря Сердюка, 43.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ Держпраці № 130-КТ від 17 жовтня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_2 »;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Міжрегіонального управління з дати звільнення;
- визнано протиправним та скасовано наказ Міжрегіонального управління №626/ПНС-К від 31 серпня 2023 року «Про визначення робочого місця та зміну істотних умов праці» у частині, що стосується ОСОБА_1
- стягнуто з Міжрегіонального управління на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 жовтня 2023 року по 20 січня 2025 року в загальній сумі 671 167,2 грн;
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 44 744,48 грн звернуто до негайного виконання.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що оскільки матеріали справи не містять згоди позивача на переведення в іншу місцевість, то таке визначення місця роботи відповідачем дійсно є фактичним переведенням особи на роботу в іншу місцевість без згоди працівника, що є порушенням трудового законодавства України. Заява позивача на ім`я голови Держпраці про звільнення мотивована саме його незгодою виконувати наказ начальника Міжрегіонального управління О. Розумного про визначення робочого місця у місті Кременчуці Полтавської області та не може розцінюватися як добровільне волевиявлення ОСОБА_1 звільнитися із займаної посади та державної служби. Саме прийняття відповідачем-1 наказу від 31 серпня 2023 року № 626/ПНС-К «Про визначення робочого місця та зміну істотних умов праці» стало наслідком винесення наказу Держпраці № 130-КТ від 17 жовтня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_2 ».
З огляду на наведене Сумський окружний адміністративний суд констатував, що спірні накази є такими, що підлягають скасуванню, а належним способом поновлення порушеного права позивача є його поновлення на посаді заступника начальника Міжрегіонального управління з дати звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).
Сервіси для юристів