Постанова
Іменем України
30 червня 2020 року
м. Київ
справа № 646/1902/18
провадження № 61-19211св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Міська поліклініка № 25» Харківської міської ради,
третя особа - ОСОБА_2
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 10 січня 2019 року в складі судді Єжова В. А. та постанову Харківського апеляційного суду
від 28 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Овсяннікової А. І.,
Коваленко І. П., Сащенко І. С.
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка № 25» Харківської міської ради (далі - КНП «МП № 25» ХМР), третя особа -
ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 у відповідача працював
з 1985 року на різних посадах, а 01 лютого 1990 року його переведено на посаду лікаря-терапевта ультразвукової діагностики.
Вказував, що 02 березня 2018 року його звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
При звільненні були порушені вимоги пункту 1 частини першої статті 40,
42 КЗпП України. Так, у наказі про звільнення відсутня мотивована частина наказу про причини скорочення штату та звільнення. Ніяких змін в організації праці у відповідача не було, фактично причиною звільнення позивача
була непридатність апарата ультразвукової діагностики (далі - УЗД). Вини позивача у тому, що апарат УЗД, на якому він працював, став несправним, немає.
Вказував, що відповідачем не застосовано положення законодавства про переважне право на залишення на роботі, яке надається працівникам з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці. Звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників стосується не тільки позивача, але й інших лікарів, працюючих на апараті УЗД.
Зазначав, що він працював у відповідача понад 32 роки лікарем, а стаж його роботи за фахом лікаря ультразвукової діагностики складає понад 27 років. Свою роботу позивач виконував сумлінно, дисциплінарних стягнень не мав.
На підставі викладеного ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: поновити його на роботі на посаді лікаря з ультразвукової діагностики КНП «МП № 25» ХМР; зобов`язати відповідача скасувати наказ про звільнення від 02 березня 2018 року; стягнути з КНП «МП № 25» ХМР середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 19 325,04 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Сервіси для юристів