Постанова
Іменем України
30 червня 2020 року
м. Київ
справа № 527/2021/18
провадження № 61-11876св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Гриньківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Миколи Віталійовича Лисенка Глобинської районної ради Полтавської області, Відділ освіти сім`ї та молоді Глобинської районної державної адміністрації,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - директор Гриньківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Миколи Віталійовича Лисенка Глобинської районної ради Полтавської області Власенко Олена Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2019 року у складі судді Олефір А. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2019 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Дорош А. І., Дряниці Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Гриньківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Миколи Віталійовича Лисенка Глобинської районної ради Полтавської області (далі - Гриньківська ЗШ, школа), Глобинської районної ради Полтавської області (далі - районна рада), Відділу освіти сім`ї та молоді Глобинської районної державної адміністрації (далі - відділ освіти), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - директор Гриньківської ЗШ Власенко О. В. , про припинення дії, яка порушує право на працю, та відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позову посилалася на те, що позивач працювала викладачем у Гриньківській ЗШ. Згідно з наказом від 07 вересня 2016 року № 262-к була переведена на посаду заступника директора з виховної роботи школи (0,5 ставки) та додатково мала години викладання з предметів зарубіжної літератури та художньої культури.
Наказом директора школи від 18 червня 2018 року № 78 вирішено скоротити посаду заступника директора з 01 вересня 2018 року. Відповідно до розпорядження директора школи від 03 вересня 2018 року № 261 «Про затвердження мережі типових штатних нормативів» та штатного розпису школи на 2018 рік, погодженого з відділом освіти, з 03 вересня 2018 року вирішено скоротити 0,5 ставки (0,5 штатної посади) заступника директора школи з навчальної роботи та 0,5 ставки (0,5 штатної посади) заступника директора з виховної роботи і ввести 1 ставку (1 штатну одиницю) заступника директора з навчально-виховної роботи.
Посилаючись на те, що всупереч вимогам трудового законодавства її не було повідомлено у встановлений законодавством строк про наступне вивільнення та про наявність всіх вакансій за місцем роботи, не враховано переважного права на залишення на роботі, а наказом від 03 вересня 2018 року № 7 звільнено з посади заступника директора з виховної роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), ОСОБА_1 просила припинити дію, яка порушує право на працю, та відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача з займаної посади відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства. Директор школи виконав вимоги закону в частині повідомлення позивача про майбутнє вивільнення за два місяці перед звільненням, а також дотримав її право на працю, оскільки ОСОБА_1 залишено на посаді вчителями зарубіжної літератури.
З такими висновками погодився й суд апеляційної інстанції, зокрема, з тим, що у справі встановлено, що позивач суміщала посади вчителя та заступника директора школи. Після звільнення з посади заступника директора школи позивач залишилися на посаді вчителя і їй разом з іншими вчителя було визначено педагогічне навантаження на новий навчальний рік.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У червні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, неналежно дослідили докази, не врахували, що на час звільнення основним місцем роботи позивача - була посада заступника директора школи, а трудові відносини позивача після звільнення не визначені. Суди неправильно застосували до спірних відносин пункт 1 частини першої статті 40, статтю 42, частину дев`яту статті 43, статтю 49-2 КЗпП України.
Сервіси для юристів