Постанова КЦС ВП від 11.06.2018 року у справі №2/0417

Постанова

Іменем України

14 травня 2018 року

м. Київ

справа № 2/0417/9668/2012

провадження № 61-12896 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач: публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., Варенко О. П., від 14 лютого 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2010 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «А-Банк»), ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 16 серпня 2006 року між банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти у розмірі 3 тис. доларів США зі сплатою 16,80 % річних з кінцевим строком повернення 09 грудня 2010 року. Зобов'язання за даним договором було забезпечено договором поруки

від 20 жовтня 2010 року, за яким поручителем виступило ПАТ «А-Банк». Оскільки позичальник зобов'язання за цим договором не виконав, у нього станом на 09 грудня 2010 року утворилась заборгованість у розмірі

5 023,82 доларів США. Посилаючись на вищевикладене, банк просив стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 998,66 доларів США, та стягнути солідарно з відповідачів 200 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Мороз В. П. від 24 грудня 2012 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано докази видачі кредиту, відсутня деталізація розрахунку заборгованості та докази належного повідомлення боржника щодо здійснення примусового стягнення.