ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 336/5687/16
провадження № 61-15815св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» на рішення апеляційного суду Запорізької області від 25 квітня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» (далі - ПАТ «Мотор Січ») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову зазначав, що працював у ПАТ «Мотор Січ» слюсарем-інструментальником.
Наказом № 379 від 9 квітня 2015 року його звільнено з роботи на підставі пункту третього статті 36 КЗпП України у зв`язку з призовом на строкову службу до Збройних Сил України.
5 травня 2015 року Запорізьким центральним РВК Запорізької області він призваний на строкову військову службу, яку він на час подання позову проходив у військовій частині А1108 (м. Дрогобич Львівської області).
Посилаючись на положення частини другої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до якої за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації на строк до закінчення особливого періоду, або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігається робоче місце (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форми власності, просив визнати незаконним та скасувати наказ № 379 від 9 квітня 2015 року про звільнення його з посади слюсаря-інструментальника ПАТ «Мотор Січ» на підставі пункту третього статті 36 ЗКЗпП України, поновити на посаді слюсаря-інструментальника, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 80 791,20 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2017 року, ухваленим у складі судді Галущенко Ю. А., у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач був призваний на строкову військову службу, тобто його призов відбувся не на військову службу у зв`язку з мобілізацією, на особливий період, тому на нього не поширюються гарантії, передбачені статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу" і частиною третьою статті 36 КЗпП України.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 25 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ «Мотор Січ» № 379 від 9 квітня 2015 року в частині його звільнення з 9 квітня 2015 року у зв`язку із призовом на військову службу та поновлено на посаді слюсар-інструментальника ПАТ «Мотор Січ» з 10 квітня 2015 року.
Стягнено з ПАТ «Мотор Січ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 80 791,20 грн.
Стягнено з ПАТ «Мотор Січ» судовий збір в дохід держави у розмірі 2 854,13 грн.
Сервіси для юристів