ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 733/702/15-ц
провадження № 61- 637св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В.О.,Погрібного С.О., Ступак О.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Державна акціонерна компанія «Хліб України»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 7 серпня 2015 року, ухвалене у складі судді Овчарика В. М., та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 1 червня 2016 року, постановлену колегією суддів у складі: Губар В.С., ВисоцькоїН.В., ПозігунаМ.І.,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Державної акціонерної компанії «Хліб України» (далі - ДАК «Хліб України), який згодом уточнив, і остаточно просив стягнути з ДАК «Хліб України» на його користь 2 508,84 грн за невиконання рішення апеляційного суду Чернігівської області від 3 лютого 2006 року та наказу № 170-к від 26 травня 2006 року про поновлення його на роботі, 2 508,84 грн середнього заробітку за час затримки видачі дубліката трудової книжки за період з 5 червня 2006 року по 5 серпня 2006 року, 2 195,37 грн за невикористану відпустку та 2 195,37 грн матеріальної допомоги на оздоровлення. Крім цього, просив визнати робочими днями 30 березня 2005 року, 14 лютого 2006 року, 21 лютого 2016 року та 5 червня 2006 року, оскільки він був на роботі, та стягнути 132 грн заробітної плати за ці дні з розрахунку його заробітної плати згідно контракту у розмірі 1 000 грн.
Посилався на те, що з 2004 року він працював директором ДАК «Хліб України». В період з 7 вересня 2004 року по 26 травня 2006 року його тричі звільняли із займаної посади та двічі поновлювали на роботі. Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 3 лютого 2006 року його поновлено на роботі, проте вказане рішення залишено без виконання. Крім того, дублікат його трудової книжки знаходиться у відповідача.
Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 7 серпня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що позивача неодноразово було звільнено та поновлено на посаді, а останнім наказом № 74-к від 2 березня 2006 року звільнено за прогул на підставі пункту 4 статті 40 КзпП України, який у судовому порядку не оскаржено. При цьому на підставі судових рішень, ухвалених за позовами ОСОБА_4, що набрали законної сили, стягнено з ДАК «Хліб України» на користь ОСОБА_4 2 530,76 грн за вимушений прогул при затримці виконання рішення від 3 лютого 2006 року за період з 3 лютого 2006 року по 26 травня 2006 року та за період з 26 травня 2006 року по 5 червня 2006 року. Цим же рішенням стягнено середній заробіток за 4 дні в сумі 1 254,42 грн, які позивач просив визнати робочими. Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі дубліката трудової книжки позивач не довів належними і допустимими доказами. Крім того, вирішуючи вимоги про стягнення відпускних та матеріальної допомоги, суд послався на пропуск позивачем без поважних причин встановленого законом тримісячного строку для звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України.
Справа в апеляційному порядку переглядалась неодноразово і останньою ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 1 червня 2016 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_4, рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 7 серпня 2015 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що з досліджених оригіналів книги обліку руху трудових книжок директорів дочірніх підприємств з 15 вересня 2001 року по 22 вересня 2010 року, журналу реєстрації трудових книжок та оригіналу особової справи позивача судом встановлено, що ОСОБА_4 надавав відповідачу трудову книжку та отримав її 16 вересня 2004 року і потім не повертав; записи про надання ОСОБА_4 відповідачеві дублікату трудової книжки відсутні. Крім того, апеляційний суд вказав на вирішення деяких заявлених позовних вимог судовими рішеннями, ухваленими у інших справах.
У червні 2016 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 7 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 1 червня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не встановлені фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, судові рішення не містять мотивів відмови у задоволенні позовних вимог і посилань на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, заявник вказує на не вирішення судом апеляційної інстанції заяви про відвід складу суду.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою і ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2016 року справу призначено до судового розгляду.
ДАК «Хліб Україна» подала відзив на касаційну скаргу, в якому вказувала на те, що суди попередніх інстанцій всебічно та повно з?ясували обставини справи на які учасники посилались як на підставу своїх вимог і заперечень. Вважає, що оскаржувані позивачем судові рішення є законними та обґрунтованими і просить касаційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Сервіси для юристів