Постанова
Іменем України
1 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 215/5438/14-ц
провадження № 61-925 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Олійник А. С.,
Погрібного С.О., Ступак О. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Соколан Н. О.,
ВСТАНОВИВ :
У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про розподіл спадщини в натурі, визнання права власності на спадкове майно.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла його мати ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді частини будинковолодіння АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є її діти: позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4, які в установленому законом порядку прийняли спадщину, однак між ними виникла суперечка щодо спадкового майна та відповідач не бажає надавати позивачу правовстановлюючі документи на вказане будинковолодіння. Також позивач зазначив, що в червні 2012 року він звертався до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно, під час розгляду якого було проведено судову будівельно-технічну експертизу, якою були зазначені приміщення й об'єкти, які не були предметом позовних вимог, а тому рішенням суду апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на ці об'єкти та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні його позовних вимог.
Позивач вважає, що має право на 1/2 частини спадкового майна, наявність якого підтверджена висновком судової будівельно-технічної експертизи, тому, уточнивши під час розгляду справи позов, остаточно просив визнати за ним право власності на 1/2 частини спадщини, а саме: 1/3 частини житлового будинку літ. «А-1» із господарчими будівлями будинковолодіння АДРЕСА_1 що складається із 1/2 частини житлового будинку літ. «А-1» із прибудовою літ. «а» квартири № 2 загальною площею 52,23 кв. м, житловою площею 48,38 кв. м; 1/2 частини гаража-сараю літ. «Б» площею згідно з технічним паспортом; 1/2 частини вбиральні літ. «Л» площею згідно з технічним паспортом; 1/4 частини огорожі № 1-5; 1/2 частини воріт № 6, як за спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Також позивач просив розподілити спадщину в натурі, виділивши йому в користування такі житлові та нежитлові приміщення і споруди: в житловому будинку літ. «А-1»: кухню № 9, кімнату № 10 та тамбур № 8 площею згідно з технічним паспортом; із господарських споруд: вбиральню літ. «Л» площею згідно з технічним паспортом; 1/4 частини огорожі № 1-5; 1/4 частини воріт № 6. Крім того, просив стягнути на його користь із відповідача 9 648 грн 65 коп. як грошову компенсацію за різницю в частках у зв'язку з розподілом спадщини.
Заперечуючи проти задоволення вищевказаного позову, ОСОБА_4 зазначила, що на території будинковолодіння АДРЕСА_1 розташовані самочинні будівлі, які збудовані особисто нею та її чоловіком за власні кошти вже після смерті ОСОБА_5 у період із 2005 по 2010 рік, а саме: тамбур літ. «а», сарай літ. «К», вбиральня літ. «Л», огорожа № 1-5, ворота № 6, отже, відсутні підстави для включення цього майна до спадкової маси (т. 1, а. с. 49-50). Крім того, ОСОБА_4 просила закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України, посилаючись на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 січня 2014 року, ухвалене в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права на спадкове майно та розподіл спадщини.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 жовтня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивачем не доведено й не обґрунтовано належним чином своїх позовних вимог, оскільки немає відомостей щодо характеристики спадкового майна, а також технічної можливості його розподілу на час розгляду справи судом, тому відсутні правові підстави для розподілу спадщини в натурі та визнання за позивачем права власності на спадкове майно.
Сервіси для юристів