Верховний
Суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 922/3804/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,
здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 (Тихий П.В. - головуючий, судді Гетьман Р.А., Сіверін В.І.) у справі
за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Сахновщинської селищної ради
до Товариства з додатковою відповідальністю "Сахновщинське ремонтно-транспортне підприємство",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державної інспекції сільського господарства в Харківській області та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,
про стягнення 132 402,84 грн,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2016 року Керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Сахновщинської селищної ради з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Сахновщинське ремонтно-транспортне підприємство" (далі - ТДВ "Сахновщинське РТП") про стягнення 132 402,84 грн шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, посилаючись на приписи статей 122, 125, 126, 188 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та встановлені Державною інспекцією сільського господарства під час перевірки обставини стосовно використання відповідачем земельної ділянки в порушення вимог земельного законодавства за відсутності виготовленого та затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування та оформленого договору щодо земельної ділянки, що зафіксовано у відповідному акті уніфікованої форми перевірки дотримання вимог земельного законодавства, та здійснено розрахунок шкоди.
Заперечуючи проти позову, ТДВ "Сахновщинське РТП" зазначило, що прокурором до матеріалів справи не було надано доказів здійснення відповідачем і позивачем дій, що передують укладенню договору, а спору між відповідачем та Сахновщинською селищною радою про укладення договору оренди земельної ділянки немає. При цьому відповідач сплачує податок на землю у державний бюджет і немає заборгованості зі сплати земельного податку.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.01.2017 (суддя Калантай М.В.) позов задоволено, стягнуто з ТДВ "Сахновщинське РТП" на користь Сахновщинської селищної ради Харківської області 132 402, 84 грн шкоди та судовий збір.
Зокрема, суд першої інстанції дійшов висновку, що сукупність наявних у справі доказів (протокол про адміністративне правопорушення від 10.06.2014 № 002673, припис від 10.06.2014 № 642, постанова про закриття справи від 10.06.2014 № 000714, акт перевірки від 10.06.2014 № 492/902) підтверджує факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки із земель транспорту загальною площею 5,8658 га за адресою: вул. Пархоменка, 26, смт Сахновщина, Сахновщинський р-н, Харківська обл., право власності або користування (оренду) на яку ТДВ "Сахновщинське РТП" на момент перевірки не було оформлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 (Тихий П.В. - головуючий, Гетьман Р.А., Сіверін В.І.) рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2017 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову повністю.
Суд апеляційної інстанції з'ясував, що за ТДВ "Сахновщинське РТП" закріплено земельну ділянку державної форми власності за адресою: вул. Пархоменко, 26, смт Сахновщина, Сахновщинський р-н, Харківська область, із земель транспорту загальною площею 5,8658 га для обслуговування нежитлових будівель та споруд і зазначив, що у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. Із виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення у строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Отже, відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки.
Не погоджуючись із судом апеляційної інстанції, Заступник прокурора Харківської області у касаційній скарзі просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2017. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов висновку про недоведеність факту самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем у порушення приписів статей 125, 126, 211 ЗК України, а також не взяв до уваги, що розрахунок шкоди, здійснений Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 (далі - Методика).
Прокурор вважає безпідставними твердження суду апеляційної інстанції про відсутність посилань на період часу, упродовж якого спірна земельна ділянка використовується без належних правових підстав, оскільки зазначена Методика не пов'язує розрахунок шкоди із періодом часу, протягом якого спірна земельна ділянка використовується без належних правових підстав, і ця обставина не може вплинути на правомірність та обґрунтованість проведення перевірки і нарахування розміру спричиненої шкоди.
Необґрунтованим, на думку скаржника, є також і залишення судом апеляційної інстанції поза увагою обставин, встановлених у справі № 820/15286/14 щодо використання відповідачем земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності правовстановлюючих документів.
У відзиві ТДВ "Сахновщинське РТП" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 - без змін, зазначаючи про безпідставність посилань прокурора у касаційній скарзі на Методику.
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржену у справі постанову суду апеляційної інстанції, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та аргументи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, зважаючи на встановлені обставини та сукупність наявних у справі доказів (протокол про адміністративне правопорушення від 10.06.2014 № 002673, припис від 10.06.2014 № 642, постанови про закриття справи від 10.06.2014 № 000714, акт перевірки від 10.06.2014 № 492/902), суд першої інстанції дійшов висновку про підтвердження факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки із земель транспорту загальною площею 5,8658 га за адресою: вул. Пархоменка, 26, смт Сахновщина, Сахновщинський р-н, Харківська область, право власності або користування (оренду) на яку ТДВ "Сахновщинське РТП" на момент перевірки не було оформлено.
Водночас суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що за ТДВ "Сахновщинське РТП" закріплено земельну ділянку державної форми власності за адресою: вул. Пархоменко, 26, смт. Сахновщина, Сахновщинський р-н, Харківська область, із земель транспорту загальною площею 5,8658 га для обслуговування нежитлових будівель та споруд і з огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Отже, відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість посилань суду першої інстанції на самовільне зайняття відповідачем цієї земельної ділянки.
Сервіси для юристів