ПОСТАНОВА
Іменем України
31 липня 2018 року
Київ
справа №825/1604/15-а
адміністративне провадження №К/9901/5815/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 у складі судді Клопот С.Л. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015 у складі колегії суддів: Чаки Є.В., Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І. у справі №825/1604/15-а за позовом ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області, третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом в якому. з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просила:
- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Бахматського районного управління юстиції Чернігівської області № 17498517 від 26.11.2014 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2;
- скасувати запис № 7833627 від 21.11.2014 в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію за ОСОБА_2 на 1 частку квартири АДРЕСА_1.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено.
ОСОБА_2 звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати наведені судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування касаційної скарги вказав, що при подачі заяви про реєстрацію права власності на квартиру надав пакет документів, необхідних для проведення реєстрації, а тому твердження судів про необхідність повідомлення реєстратора про наявність мирової угоди є необґрунтованим.
В запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_3 просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2006 році ОСОБА_3 звернулася до Бахмацького районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, яке було придбане в період їх шлюбу. 06 березня 2006 року в судовому засіданні сторони уклали мирову угоду, згідно якої дійшли згоди щодо умов добровільного вирішення спору. В даній справі № 2-178/2006 судом було винесено ухвалу про затвердження мирової угоди від 06 березня 2006 року.
Мировою угодою визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль ВАЗ 21093, державний номер НОМЕР_1 та жилу кімнату № 6, площею 11,4 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 а за ОСОБА_3. визнано право власності на стінку меблеву, кухонний гарнітур, кухонний м'який куточок, диван, килим та телевізор «Панасонік», недобудований гараж у дворі будинку будинку АДРЕСА_2, площею 16,9 кв.м. метра та під № 4, площею 7,8 кв.м. квартири АДРЕСА_1. Провадження по даній справі закрито. Рішення суду не оскаржувалося, та набрало законної сили 16 березня 2006 року.
ОСОБА_3 неодноразово зверталася до реєстраційної служби Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області щодо реєстрації за нею права власності на частину квартири АДРЕСА_1 на підставі правовстановлюючого документа - ухвали Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06 березня 2006 року. Проте їй відмовлено у зв'язку з тим, що в ухвалі Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06 березня 2006 року не визначено частки співвласників, тому технічно зареєструвати право на частину квартири за ОСОБА_3 неможливо, та запропоновано звернутися до суду щодо визначення часток у спільному майні, згідно ухвали, якою затверджено мирову угоду.
13 січня 2015 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області ОСОБА_3 було виділено 62/100 частки трикімнатної квартири за номером НОМЕР_2 що розташована у будинку АДРЕСА_2 Однак, дане рішення було скасовано 13 березня 2015 року Апеляційним судом Чернігівської області (справа № 728/2678/14).
Крім того, судами встановлено, що, 21 листопада 2014 року ОСОБА_2 звернувся до реєстраційної служби Бахмацького районного управління юстиції з заявою про державну реєстрацію права на квартиру НОМЕР_2 що розташована у будинку АДРЕСА_2 Чернігівської області за ним.
21 листопада 2014 року в Державному реєстрі права власності було зроблено запис № 7833627 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 1/1 частку квартири НОМЕР_2 що розташована у будинку АДРЕСА_2.
26 листопада 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області прийнято рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 1/1 частку квартири НОМЕР_2 що розташована у будинку АДРЕСА_2.
Не погоджуючись з рішенням державного реєстратора про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 1/1 частку квартири НОМЕР_2 що розташована у будинку АДРЕСА_2, ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, покликався на те, що на момент винесення оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру, ОСОБА_2 не був її єдиним власником.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 вказаного Закону (тут і надалі нормативні акти наведені в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Сервіси для юристів