ПОСТАНОВА
Іменем України
31 липня 2018 року
м. Київ
справа №363/1076/16-а
адміністративне провадження №К/9901/10465/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М., -
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 363/1076/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України (далі - Міноборони), третя особа - Київський обласний військовий комісаріат (далі - Військкомат), про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника Міноборони - Полотняка Романа Олексійовича
на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2016 року у складі судді Чіркова Г.Є. та
ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді Грибан І.О., суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б., -
ВСТАНОВИВ:
16 березня 2016 року представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду за позовом, в якому просив:
- скасувати пункт 150 Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 21 серпня 2015 року № 31 (далі - Протокол засідання);
- зобов'язати Міноборони призначити, нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІІ групи, в зв'язку з настанням 24 січня 2012 року інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії та надіслати вищевказане рішення до Військкомату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги.
В обґрунтування позовних вимог послався на те, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, яка передбачена частиною другою статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ), оскільки таке право виникає у військовослужбовців і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержання каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.
Вишгородський районний суд Київської області постановою від 15 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, задовольнив позовні вимоги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що пункт 150 рішення відповідача, оформлене Протоколом засідання є протиправним, а тому підлягає скасуванню, оскільки право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.
18 жовтня 2016 року представник Міноборони звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що Законом № 2011-ХІІ передбачені різні умови призначення одноразової грошової допомоги різним категоріям військовослужбовців, тому відповідно до частини шостої статті 16 вказаного закону одноразова грошова допомога виплачується у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, оскільки позивач є військовослужбовцем саме строкової служби.
До того ж, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосовуючи правила розгляду заяв та виплати одноразової грошової допомоги за Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за №499 (далі - Порядок № 499) прийняв рішення про зобов'язання відповідача призначити і виплатити цю допомогу у розмірі передбаченому Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок № 975).
Вищий адміністративний суд Україною ухвалою від 23 листопада 2016 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
Заперечення проти касаційної скарги не надходили.
Касаційний адміністративний суд, переглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.
Сервіси для юристів