Ухвала КАС ВП від 25.02.2018 року у справі №220118

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №220118

адміністративне провадження №К/9901/4256/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.07.2017 (суддя - Кірієнко В.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 (головуючий суддя - Блохін А.А., судді: Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.) у справі № 805/1151/17-а за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (далі - ОКП «Донецьктеплокомуненерго») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 31.01.2017 за №0000065008 та №0000055008.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.07.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Офіс великих платників податків ДФС звернулось із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог Офіс великих платників податків ДФС посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України, статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій належним чином не з'ясовано фактичні обставини справи та досліджено наявні у справі докази що мають значення для належного вирішення справи.

У відзиві на касаційну скаргу ОКП «Донецьктеплокомуненерго» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, Офісом великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОКП «Донецьктеплокомуненерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за лютий, березень, липень, грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016року по взаємовідносинах з ТОВ «Інтегрований енергитичний комплекс» за лютий 2015 року, з ТОВ «Мастер-кабель Україна» за липень 2015 року, з ТОВ «Ф-Арт» за липень 2015 року, з ПП НВКП «Укртехснаб» за грудень 2015 року, про що складено акт перевірки від 10.01.17р. за №1/28-10-50-08-14/03337119.

Згідно висновків акту перевірки встановлені, зокрема, порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 201 Податкового кодексу України у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Інтегрований енергитичний комплекс», ТОВ «Мастер-кабель Україна» , ТОВ «Ф-Арт», ПП НВКП «Укртехснаб» з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, Офіс великих платників податків ДФС посилався на результати контрольних заходів щодо постачальників ОКП «Донецьктеплокомуненерго», де вказано про відсутність у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед контрагентами. Також відповідач наголошував на відсутність фактів перевезення вугілля та товарно-транспортної документації.

На підставі зазначеного акту перевірки Офісом великих платників податків ДФС року 31.01.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення №0000065008, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 268962,00 грн. та №№0000055008, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 212120,00 грн., з яких 169696,00 грн. за основним платежем та 42424,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у контрагентів є реальними, фактично відбулися, придбані товари використано у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Колегія суддів апеляційної інстанції підтримала зазначені висновки суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.