Ухвала КАС ВП від 05.05.2020 року у справі №808/867/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року

м. Київ

справа № 808/867/16

адміністративне провадження № К/9901/10421/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у складі колегії судів: Дуляницької С.М., Нестеренко Л.О., Стрельнікової Н.В. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Баранник Н.П., Дурасової Ю.В., Щербака А.А. у справі №808/867/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, про стягнення заборгованості,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, в якому просив:

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України грошову компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 8146, 14 грн;

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку по день фактичного розрахунку, який станом на 29.02.2016 складає 41475,20 грн;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України подати суду звіт про виконання постанови суду по цій справі у строк, визначений судом.

2. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року позов було задоволено частково.

2.1. Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача грошову компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 5666, 83 грн, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

4.1. Позивач обіймав посаду начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України.

4.2. Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справи України від 06.11.2015 №2370 о/с «По особовому складу», полковника міліції ОСОБА_1 звільнено з 06.11.2015 у запас Збройних Сил за пунктом 64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) до Національної поліції).

5. Уважаючи протиправним дії відповідача щодо невиплати при звільненні компенсації за невикористану щорічну відпустку та середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку по день фактичного розрахунку ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав.

6. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивачу безпідставно не здійснено розрахунок за невикористані 16 днів відпустки. Водночас відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку, суд дійшов висновку, що спеціальним законодавством спірні правовідносини врегульовані таким чином, що виплата компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ не передбачена, а дія норм Кодексу законів про працю України на них не поширюється.

7. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивача звільнено у зв`язку з переходом на роботу (службу) до Національної поліції, де останній мав змогу у відповідності до вимог закону використати частину відпустки за фактично відпрацьований ним час у 2015 році, а тому останній не набув право на грошову компенсацію за невикористану відпустку.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

8. Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд.

8.1 Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судом першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права.

8.2. Скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції дана невірна оцінка обставинам справи, оскільки позивач звільнився з однієї юридичної особи та був прийнятий на службу до іншої, яка не є її правонаступником.

8.2. Крім того, вважає, що судом першої та апеляційної інстанції не було враховано, що служба в органах МВС є публічною службою та дає позивачу право на застосування до правовідносин, що виникли у зв`язку з затримкою розрахунку норм Кодексу законів про працю України.