ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2020 року
м. Київ
справа № 520/94/19
адміністративне провадження № К/9901/18143/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року (суддя Сліденко А.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року (судді Ральченко І.М., Катунов В.В., Бершов Г.Є.) у справі № 520/94/19 за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У січні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Апеляційного суду Харківської області (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті судді Апеляційного суду Харківської області ОСОБА_1 у повному обсязі заробітної плати за грудень 2018 року;
- зобов`язати Апеляційний суд Харківської області нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за грудень 2018 року в сумі 91 199,08 грн.
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 має право на отримання суддівської винагороди відповідно до Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) у розмірі 15 мінімальних заробітних плат з урахуванням коефіцієнта 1,1 та доплат за вислугу років і науковий ступінь кандидата юридичних наук. Однак, замість належних позивачу 119 787,53 грн суддівської винагороди за грудень 2018 року, йому фактично нараховано 28 558, 45 грн. Порушення своїх прав ОСОБА_1 убачає в тому, що всупереч норм Закону № 2453-VI суддівська винагорода за грудень 2018 року була розрахована з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1762,00 грн, а також без нарахування надбавки за вислугу років та доплати за науковий ступінь.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 12 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року, в задоволенні позову відмовив.
Мотиви, з яких суди попередніх інстанцій виходили при прийнятті зазначених судових рішень, ґрунтуються на тому, що на момент існування спірних правовідносин (грудень 2018 року) позивач не проходив кваліфікаційне оцінювання, а пункт 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року щодо порядку визначення суддівської винагороди для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, був чинним, а тому відповідач не мав правових підстав для застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для обрахування суддівської винагороди. Крім того,
Стосовно невиплати позивачу надбавки за вислугу років та доплати за звання кандидата юридичних наук суди попередніх інстанцій зазначили, що ОСОБА_1 досяг граничного віку перебування на посаді професійного судді 21 листопада 2014 року. Водночас, Рішенням Конституційного суду України від 04 грудня 2018 року у справі № 11-р/2018 не надано офіційного тлумачення норм закону з приводу оплати праці професійного судді після досягнення ним 65-річного віку. Тому, при розв`язанні даного питання суди виходили з того, що після досягнення 65-річного віку особа автоматично втрачає повноваження судді, проте продовжує залишатись у цьому правовому статусі аж до видання наказу про відрахування із штату суду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
На рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Скаржник вказує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на пункт 22 розділу XII Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року, відповідно до якого права на отримання суддівської винагороди у розмірах, встановлених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді. Однак, це твердження суду є помилковим, оскільки порядок і розміри заробітної плати позивача регулюються іншим законом, а саме Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року. На думку скаржника, оскаржувані судові рішення знаходяться у протиріччі не тільки з Рішенням Конституційного Суду від 04 грудня 2018 року, але й з іншими рішеннями цього ж Суду, присвяченими побудові в Україні незалежного та справедливого суду.
Крім того, у мотивувальній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року вказано, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року передбачено низку випадків, коли суддя не здійснює правосуддя з незалежних від його волі обставин, зокрема, неприйняття (несвоєчасне прийняття) відповідними державними органами рішення про звільнення судді з посади (відставку). З огляду на те, що тривалий час Вища рада правосуддя не розглядає питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у відставку, то останній вважає, що має право на встановлення доплат до посадового окладу, так як указані обставини не залежать від нього особисто та не обумовлені його поведінкою.
Ухвалою від 05 липня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М. (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюка А.Г. відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У відзиві на касаційну скаргу голова ліквідаційної комісії Апеляційного суду Харківської області просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення скаргу, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року залишити без змін. Вказує, що суд першої інстанції обґрунтовано не знайшов порушень чинного законодавства України у діях відповідача при нарахуванні судді, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, суддівської винагороди, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, який складає 1762,00 грн. Апеляційний суд правомірно погодився з таким висновком суду першої інстанції. Так само суди попередніх інстанцій правильно зауважили про те, що після досягнення 65-річного віку ОСОБА_1 втратив право на отримання доплат за вислугу років та науковий ступінь. Представник відповідача вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Ухвалою від 25 червня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в попередньому судовому засіданні.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач з 15 грудня 1974 року та по даний час безперервно проходить публічну службу на посаді професійного судді, а з 1986 року працює суддею Апеляційного суду Харківської області. З 29 червня 1985 року позивач є кандидатом юридичних наук.
Заявою від 21 жовтня 2014 року ОСОБА_1 порушив перед Верховною Радою України питання про звільнення у відставку у зв`язку з досягненням 65-річного віку.
ОСОБА_1 має стаж роботи на посаді судді, який дорівнює доплаті у розмірі 80% від посадового окладу за посадою, у порядку Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» процедуру кваліфікаційного оцінювання не проходив.
За грудень 2018 року позивач отримав суддівську винагороду у сумі 28 588,45 грн.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Сервіси для юристів