Ухвала КАС ВП від 13.06.2018 року у справі №2а-4715/11/1470

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2018 року

Київ

справа №2а-4715/11/1470

адміністративне провадження №К/9901/8146/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмовому провадженнязаяву Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 вересня 2015 року (колегія суддів: Т.М. Шипуліна, А.М. Лосєв, О.А. Моторний)у справі№ 2а-4715/11/1470за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Визит Альянс»доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській областіза участюпрокуратури Миколаївської областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Визит Альянс» (далі - Товариство) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 червня 2011 року №0000490070.

Судами встановлено, що ДПІ проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з питань взаємовідносин з контрагентами за період травень-жовтень 2010 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень-листопад 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.2.3. пункту 7.2., підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1., 7.7.2. Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за період з червня по грудень 2010 року у загальному розмірі 783770,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту у період з травня по жовтень 2010 року у загальному розмірі 58004,00грн.

За результатами перевірки ДПІ складено акт від 23 травня 2011 року №1690/070-19/30680882 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2011 року №0000490070, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за період з червня по грудень 2010 року у загальному розмірі 783770,00грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на тому, що в період травень-вересень 2010 року Товариством включалися до податкового кредиту суми ПДВ по операціям з постачальниками, відносно яких встановлено відсутність умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, внаслідок чого немає можливості зробити висновки про зв'язок таких операцій із господарською діяльністю підприємства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2011 року №0000490070.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2012 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 вересня 2015 року скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2012 року, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року залишено в силі.

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції Верховним Судом України ДПІ, посилаючись на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7, пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі Закон №168/97-ВР) у подібних правовідносинах, просить скасувати рішення суду першої і касаційної інстанцій та залишити в силі рішення апеляційної інстанції.

Прикладом неоднакового застосування зазначених вище норм матеріального права ДПІ вважає рішення Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2016 року у справі №К/800/38645/15, в якому, на переконання заявника, суд касаційної інстанції ці норми права застосував по-іншому і дійшов протилежних, але правильних за змістом правових висновків.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява ДПІ підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03 серпня 2017 року, далі - КАС) судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким були задоволені позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, застосувавши, при цьому, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7, пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, дійшов висновку, що чинне законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит та бюджетне відшкодування від стану податкового обліку його контрагентів та сплати ними своїх зобов'язань до бюджету.

У рішенні від 13 липня 2016 року, яке надано заявником на підтвердження неоднакового правозастосування, Вищий адміністративний суд України у подібних правовідносинах, застосувавши положення пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7, пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, дійшов до висновку, що досліджуючи відповідність сформованих позивачем даних податкового обліку по взаємовідносинам з ПП «ПОЛІХІМ», ПП «Флоратекс», ТОВ «Бікколайдер», ТОВ «Компанія «Столичний Град» судами правомірно взято до уваги вирок від 20.05.011 у кримінальній справі, згідно з яким було засуджено працівників податкового органу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 205, 364 Кримінального кодексу України та встановлено, що названими особами було створено та зареєстровано на членів сім'ї ряд фіктивних підприємств (у тому числі ПП «ПОЛІХІМ», ПП «Флоратекс», ТОВ «Бікколайдер», ТОВ «Компанія «Столичний Град»), які не провадили фактичної господарської діяльності та від імені яких складалися завідомо неправдиві первинні документи, що відображали неіснуючі господарські відносини з іншими суб'єктами господарювання з метою здійснення транзитного руху грошових коштів та їх подальшої конвертації у готівку.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, аналізуючи наведені рішення суду касаційної інстанції вважає, що цей суд неоднаково застосував одні й ті ж норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, Суд виходить із такого.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, Верховний Суд України виходить із такого.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. цієї статті Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом пункту 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.