ПОСТАНОВА
Іменем України
21 листопада 2019 року
Київ
справа №826/2271/15
адміністративне провадження №К/9901/8494/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року (головуючий суддя Губська Л.В., судді: Ісаєнко Ю.А., Оксененко О.М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (якого протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 березня 2015 року замінено правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників; далі - Офіс, відповідач) про визнання протиправними дій щодо нарахування пені в сумі 1 659 970,96 грн. в картці особового рахунку Товариства по податку на додану вартість та зобов`язання відповідача зняти з нарахування у картці особового рахунку по податку на додану вартість Товариства пеню у розмірі 1 659 970,96 грн. (з врахуванням заяви про уточнення (зменшення) суми нарахованої пені).
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало на протиправність нарахування контролюючим органом пені, враховуючи, що після набрання податковим зобов`язанням з податку на додану вартість (далі - ПДВ) статусу узгодженого воно без зайвих зволікань звернулось до контролюючого органу із заявою про зарахування переплати з частини чистого прибутку у сплату цього податкового зобов`язання, а в зв`язку із нездійсненням відповідачем цього зарахування його було зобов`язано вчинити такі дії судовим рішенням, що і було в подальшому ним здійснено; отже порушення строку сплати узгодженого грошового зобов`язання з ПДВ відбулось саме внаслідок протиправної бездіяльності Офісу.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 травня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Податковий кодексу України (далі - ПК України) не містить норм, які б дозволяли платникам податків не сплачувати узгоджених податкових зобов`язань у строк, встановлений чинним законодавством, у зв`язку з відмовою податкового органу здійснювати перерахунок надмірно сплачених коштів з одного податку в рахунок погашення податкового зобов`язання з іншого податку або під час оскарження такої відмови у судовому порядку.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 травня 2015 року скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.
Приймаючи таке рішення, суд прийшов до висновку, що, нараховуючи пеню, відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв на підставі та в межах повноважень, проте без урахування всіх обставин, що мають значення в даному випадку, й дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване таке рішення (або дії), враховуючи, що Офісом пеня у зв`язку з несплатою узгодженого грошового зобов`язання нараховувалась за період і після 21 березня 2014 року, тобто дати звернення Товариства із заявою про зарахування суми переплати з частини чистого прибутку у сплату зобов`язання з ПДВ.
Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, Офіс звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначав, що контролюючим органом правомірно нараховано Товариству пеню у зв`язку із несплатою останнім у встановлений законом строк узгоджених зобов`язань з ПДВ; разом з тим Офісом на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року у справі №826/10513/14 проведено зарахування переплати з частини чистого прибутку у рахунок сплати податкового зобов`язання з ПДВ, при цьому до набрання зазначеним судовим рішенням законної сили відповідач не мав правових підстав для проведення такого зарахування.
Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що 10 серпня 2005 року ДПІ у Шевченківському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №882/23-4/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 7 664 143,00 грн.
За результатами судового оскарження Товариством зазначеного податкового повідомлення-рішення Окружний адміністративний суд м.Києва постановою від 25 липня 2012 року у справі №2а-350/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року, відмовив в задоволенні позовних вимог.
Отже після набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 липня 2012 року у справі №2а-350/12/2670 податкове зобов`язання Товариства з ПДВ набуло статус узгодженого.
У зв`язку з несплатою у встановлений ПК України строк узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 7 664 143,00 грн. у позивача (з урахуванням наявної переплати з ПДВ у розмірі 1 974 684,00 грн.) виник податковий борг у розмірі 5 689 459,00 грн.
В той же час станом на 01 березня 2014 року у позивача виникла переплата платежу з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань у розмірі 26 035 650,00 грн., а тому з метою погашення податкового зобов`язання з ПДВ 21 березня 2014 року Товариство звернулось до Офісу із заявою №18-00/109/957, в якій просило зарахувати із суми переплати з частини чистого прибутку (код КБК 21010100) кошти у сплату податкового зобов`язання з ПДВ (код КБК 14010100), однак таких дій відповідачем вчинено не було, натомість 24 березня 2014 року винесено податкову вимогу №84-11 та прийнято рішення №6390110128-10-25-14 про опис майна Товариства у податкову заставу.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нездійснення зарахування переплати з частини чистого прибутку у сплату податкового зобов`язання з ПДВ, Товариство звернулось до суду з позовом, але постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 серпня 2014 року у справі №826/10513/14 в задоволенні позовну було відмовлено в повному обсязі.
В подальшому ж постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 серпня 2014 року скасовано та прийнято нове рішення, яким визнано протиправною бездіяльність МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП щодо незарахування переплати з частини чистого прибутку у сплату податкового зобов`язання з ПДВ та зобов`язано відповідача провести таке зарахування.
Сервіси для юристів