ПОСТАНОВА
Іменем України
21 листопада 2019 року
м. Київ
справа №200/19854/16-а (2-а/200/814/16)
адміністративне провадження №К/9901/37365/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Білак С. В., судді: Гімон М. М., Шальєва В. А.) від 12 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську (далі - Центральне ОУПФУ в м. Дніпропетровську), у якому просила:
- визнати протиправними дії Центрального ОУПФУ в м. Дніпропетровську про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до ст. 501 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ);
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 19 жовтня 2016 року № 10406/05/12 про відмову позивачці у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до ст. 501 Закону № 1789-ХІІ;
- зобов`язати відповідача призначити з 13 жовтня 2016 року та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до ст. 501 Закону № 1789-ХІІ у розмірі 90 % від суми заробітної плати, вказаної у довідці, виданої прокуратурою Дніпропетровської області від 13 жовтня 2016 року № 18-23вих-16, з наступним проведенням перерахунку її пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, виходячи із місячного заробітку за відповідною посадою, з якої призначено пенсію.
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Центрального ОУПФУ в м. Дніпропетровську про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до ст.501 Закону № 1789-ХІІ. Визнано протиправним та скасовано рішення Центрального ОУПФУ в м. Дніпропетровську від 19 жовтня 2016 року № 10406/05/12 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до ст. 501 Закону № 1789-ХІІ. Зобов`язано Центральне ОУПФУ України в м. Дніпропетровську зарахувати до 20-річного стажу, який дає позивачці право на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 501 Закону № 1789-ХІІ, половину строку навчання на юридичному факультеті Дніпропетровського державного університету з 01 вересня 1993 року по 01 липня 1998 року. Зобов`язано Центральне ОУПФУ України в м. Дніпропетровську призначити з 13 жовтня 2016 року та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до ст. ст. 501 Закону № 1789-ХІІ у розмірі 90 % від суми заробітної плати, вказаної у довідці, виданої прокуратурою Дніпропетровської області від 13 жовтня 2016 року № 18-23вих-16. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року апеляційну скаргу Центрального ОУПФУ України в м. Дніпропетровську задоволено частково. Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Центрального ОУПФУ в м. Дніпропетровську щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1789-ХІІ, викладеної в листі від 19 жовтня 2016 року № 10406/05/12. Зобов`язано Центральне ОУПФУ в м. Дніпропетровську повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно Закону № 1789-ХІІ з прийняттям відповідного рішення і з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Приймаючи таке судове рішення, апеляційний суд виходив з того, що до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII). Оскільки позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років під час дії Закону № 1697-VII, то відповідач протиправно відмовив їй у призначенні пенсії з посиланням на Закон України від 02 березня 2015 року № 213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213), який прийнятий пізніше, і який стосувався діючих станом на 01 червня 2015 року норм щодо пенсійного забезпечення певних категорій громадян. Щодо зобов`язання Центрального ОУПФУ в м. Дніпропетровську призначити позивачці спірну пенсію, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про передчасність зазначених вимог, оскільки відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії не у зв`язку з недостатністю стажу роботи, а у зв`язку з відсутністю в Україні системи спецпенсій. До того ж, питання наявності у позивачки достатнього стажу для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1697-VII, предметом розгляду та дослідження органом ПФУ не було, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 по суті призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону № 1697-VII з урахуванням викладених висновків суду та прийняттям відповідного рішення по суті заяви про призначення пенсії за вислугу років або про відмову в призначенні такої пенсії.
Не погодившись із вказаним вище судовим рішенням апеляційного суду, ОСОБА_1 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Позивачка у касаційній скарзі наголошує, що Законом № 1697-VII суттєво звужене її право на пенсію за вислугу років. Відповідно до ст. 22 Конституції України звуження змісту та обсягу існуючих прав особи не допускається. Крім того, на думку скаржниці, застосування до спірних правовідносин норм Закону № 1697-VII є істотним порушенням правової визначеності, як складової верховенства права, в тому числі основоположного права на захист права власності, гарантованого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09 серпня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд.«Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20 листопада 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Відповідно до ст. 341 України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
13 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Центрального ОУПФУ в м. Дніпропетровську із заявою про призначення їй пенсії за вислугою років відповідно до ст. 501 Закону № 1789.
Рішенням від 19 жовтня 2016 року № 10406/05/12 відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні такої пенсії, посилаючись на те, що відповідно до п. 5 «Прикінцеві положення» Закону № 213 з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким спеціальні пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України, зокрема «Про прокуратуру». Таким чином, з 01 червня 2015 року пенсія в порядку та на умовах, визначених Законом № 1789, не призначається.
Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним адміністративним позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Сервіси для юристів