ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2020 року
м. Київ
справа № 806/441/17
адміністративне провадження № К/9901/35624/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Бердичівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року (суддя Романченко Є.Ю.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року (головуючий суддя Охрімчук І.Г., судді Жизневська А.В., Котік Т.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова База України" до Бердичівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернова База України" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Бердичівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Житомирській області (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.08.2016 №0004160314, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 720854,00 грн.
Судами встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 24.05.2016, за результатами якої складено акт від 12.07.2016 № 1222/03-14/39107267, яким встановлено порушення вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік, І квартал 2016 року на 720854,00 грн.
У акті перевірки податковий орган констатував формування позивачем без достатніх правових підстав валових витрат за операціями із ТОВ "Житомирщина - Агро", посилаючись на те, що первинні документи, зокрема, видаткові накладні, складені з порушенням вимог законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність та містять недостовірні дані, а саме зазначено товар соя (урожай 2016), що суперечить умовам договору купівлі - продажу, у якому предметом договору є передача у власність зерна українського походження врожаю 2015 року.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення 05.08.2016 №0004160314.
Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про недоведеність податковим органом безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом (ТОВ "Житомирщина - Агро") щодо поставки сої (урожаю 2015 року), яка в подальшому була використана у власній господарській діяльності, а відтак Товариство правомірно сформувало валові витрати за результатами таких операцій.
Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.06.2017 постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В своїй касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, які мають істотне значення для правильного розгляду справи, що унеможливило реалізацію завдання адміністративного судочинства та призвело до формального та незаконного вирішення спору.
Товариство правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористалося.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (підпункт 135.1 статті 135 ПК України).
Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (далі - П(С)БУ 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.
Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Сервіси для юристів