Постанова КАС ВП від 15.05.2024 року у справі №340/3077/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року

м. Київ

справа №340/3077/21

провадження № К/990/12690/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №340/3077/21 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року (головуючий суддя Черниш О.А.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Олефіренко Н.А., суддів - Білак С.В., Шальєвої В.А.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити йому середній заробіток в сумі 525332 грн 40 коп. за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення (21 серпня 2019 року) по день фактичного розрахунку (17 травня 2021 року).

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якої був звільнений у запас 21 червня 2019 року за станом здоров`я.

3. Указував, що відповідач не провів з ним повний розрахунок при звільненні. Лише на виконання судових рішень в адміністративних справах №340/449/20, №340/727/20 та №340/450/20 відповідач нарахував та виплатив йому 30 жовтня 2020 року грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки у розмірі 35016 грн 26 коп., 29 січня 2021 року - грошову компенсацію за невикористані 10 календарних днів щорічної основної відпустки за 2019 рік у сумі 5002 грн 33 коп., а 29 березня 2021 року та 17 травня 2021 року - підйомну допомогу у зв`язку з переїздом у розмірі 11742 грн 78 коп. та 3764 грн 47 коп. відповідно. Тож остаточний розрахунок з позивачем проведено відповідачем лише 17 травня 2021 року.

4. З огляду на викладене уважає, що відповідач має нести відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України, за затримку розрахунку при звільненні.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року, позовні вимоги задоволено частково:

- стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 56371 грн 42 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

6. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

7. Водночас суди зауважили, що у спірних правовідносинах захист порушених прав позивача має здійснюватися у спосіб стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з урахуванням справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

8. Суди урахували, що на момент звільнення позивача з військової служби він не звертався до відповідача з вимогою виплатити належну йому грошову компенсацію за невикористані дні відпусток та підйомну допомогу. Такі суми відповідно до вимог статті 116 КЗпП України не можна вважати безспірними, оскільки їх виплата відбулася на підставі рішень судів. Вирішення спорів про нарахування та виплату цих сум у судовому порядку позивач ініціював лише у лютому та березні 2020 року, тобто через півроку після свого звільнення, що вплинуло на тривалість періоду затримки (прострочення) виплати сум компенсації та підйомної допомоги.

9. За таких обставин, виходячи з принципів співмірності, розумності та справедливості, суди вважали належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 56371 грн 42 коп., який є рівноцінним сумі виплат, несплатою яких у визначений законодавством строк позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Указана сума заробітку визначена без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а їх нарахування та утримання має бути здійснено податковим агентом при виплаті доходу.

Короткий зміст касаційної скарги

10. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями ОСОБА_1 , у травні 2022 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 163184 грн 71 коп.

11. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.