ПОСТАНОВА
Іменем України
12 грудня 2018 року
Київ
справа №826/27905/15
адміністративне провадження №К/9901/6678/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Бевзенка В.М., Білоуса О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2016 року (суддя Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2016 року (колегія суддів у складі: Василенка Я.М., Кузьменка В.В., Шурка О.І.) у справі № 826/27905/15 за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бялого Максима Глібовича, третя особа - Приватне акціонерне товариство «Фідобанк», про визнання протиправними дій та скасування постанови,
встановив:
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бялого М.Г., в якому просила визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у м. Києві Бялого М.Г. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №49537159 від 8 грудня 2015 року та скасувати зазначену постанову.
Вважала, що у державного виконавця не було правових підстав приймати оскаржувану постанову, оскільки виконавчий документ, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, пред'явлено до виконання з пропуском строку, передбаченого чинним законодавством.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне дослідження доказів, просить скасувати такі судові рішення і прийняти нове - про задоволення позову у повному обсязі. Вважає, що судами неправильно застосовано положення статей 23, 24 Закону України «Про виконавче провадження» в частині визначення строку пред'явлення виконавчого напису нотаріуса до виконання. Також зазначає, що суди не врахували правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року (справа №3-55гс14).
Заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. У зв'язку з цим Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що 29 листопада 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потапчук З.А. вчинено виконавчий напис № 595 про стягнення з ОСОБА_1 за рахунок квартири АДРЕСА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості у розмірі 5494912,21 грн. Внаслідок цього державним виконавцем звернуто стягнення на вказану квартиру, власником якої є ОСОБА_1, яка, в свою чергу, є поручителем ТОВ «Ярес Лідер Груп» за кредитним договором, укладеним між останнім та ВАТ «Ерсте Банк».
Стягувач - ПАТ «Ерсте Банк», яке у подальшому було замінене у виконавчому провадженні на ПАТ «Фідобанк», неодноразово звертався до органів ДВС із заявами про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису.
За наслідками першого пред'явлення виконавчого напису до виконання постановою державного виконавця від 27 грудня 2012 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення).
Далі, 24 січня 2013 року державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження №36150556 з виконання виконавчого напису.
Постановою державного виконавця від 5 серпня 2014 року виконавчий напис повернуто стягувачеві на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з наявністю встановленої законом заборони щодо проведення виконавчих дій стосовно боржника.
Підставою для прийняття вказаної постанови слугувало те, що 3 червня 2014 року набрав чинності Закону України від 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» згідно з яким заборонено вживати дії щодо примусового стягнення нерухомого житлового майна, відчуженого без згоди власника, якщо таке майно є предметом іпотеки і виступає як забезпечення зобов'язань громадянина за споживчим кредитом, та за умови, що таке нерухоме майно використовується як постійне місце проживання позичальника / майнового поручителя.
Внаслідок чергового пред'явлення виконавчого напису до виконання постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 11 серпня 2015 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку наявністю передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, а саме: неможливістю примусового стягнення нерухомого житлового майна, відчуженого без згоди власника.
Постановою державного виконавця ВПВР управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 18 листопада 2015 року знову відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».
2 грудня 2015 року стягувач ПАТ «Фідобанк» повторно звернувся до ВПВР управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві із заявою про прийняття виконавчого напису від 29 листопада 2012 року № 595.
Постановою державного виконавця від 8 грудня 2015 року, яка і оскаржується у цій справі, відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованості за рахунок квартири.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження винесена правомірно, оскільки строк пред'явлення до виконання виконавчого напису не збіг.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується із таким висновком, з огляду на таке.
Сервіси для юристів