ПОСТАНОВА
Іменем України
12 грудня 2018 року
Київ
справа №808/7295/14
адміністративне провадження №К/9901/11732/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року (колегія суддів у складі: Суховарова А.В., Ясенова Т.І., Головко О.В.) у справі №808/7295/14 за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Словянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
встановив:
У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУ МВС України в Донецькій області), Словянського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області (далі - Словянський МВ) , в якому просив: визнати незаконними та скасувати накази МВС України від 29 липня 2014 року № 805 та від 12 серпня 2014 року № 1535 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ, наказ ГУ МВС України в Донецькій області від 5 вересня 2014 року № 333 о/с в частині обчислення вислуги років, поновити його на посаді начальника сектору по боротьбі з незаконним обігом наркотиків Словянського МВ (з обслуговування м. Слов'янська та Слов'янського району), стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року (колегія суддів у складі: Чернової Ж.М., Максименко Л.Я., Нечипуренко О.М.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року, прийнято нове рішення про задоволення позову: визнано протиправними і скасовано накази МВС України від 29 липня 2014 року № 805 та від 12 серпня 2014 року № 1535 о/с в частині звільнення начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Словянського МВ ГУ МВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу; поновлено ОСОБА_4 на роботі з 12 серпня 2014 року; зобов'язано Слов'янське МВ нарахувати і виплатити ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 12 серпня 2014 року по день фактичного поновлення на посаді з урахуванням отриманого доходу в цей період; визнано протиправним і скасовано наказ ГУ МВС України в Донецькій області № 333 о/с від 5 вересня 2014 року в частині обчислення вислуги років ОСОБА_4
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції ГУ МВС України в Донецькій області звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати таке судове рішення і залишити в силі постанову суду першої інстанції, як таку, що відповідає вимогам закону. В обґрунтування касаційної скарги посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, вказує, що після закінчення відпустки позивач не приступив до виконання своїх службових обов'язків, чим дискредитував ОВС. Також зазначає, що апеляційний суд неправильно визначив дату поновлення на посаді та взагалі не вказав розмір грошового забезпечення, яке слід присудити на користь позивача за час вимушеного прогулу.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити рішення апеляційного суду без змін як законне й обґрунтоване, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ з 1995 року, з червня 2013 року обіймав посаду начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Словянського МВ (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району) у званні майора міліції.
За фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУ МВС України в Донецькій області, Міністром внутрішніх справ України 29 липня 2014 року затверджено висновок службового розслідування.
Згідно з висновком 12 квітня 2014 року озброєними представниками «ДНР» захоплено приміщення Словянського МВ. Після цього окремі працівники, в тому числі ОСОБА_4, не виходили на службу без поважних причин, чим порушили службову дисципліну, що підтверджено рапортами командирів і начальників служб та зафіксовано відповідними актами. Опитана у ході проведення розслідування в.о. начальника сектору кадрового забезпечення Словянського МВ Марченко О.О. надала копії рапортів начальників служб та комісійні акти про відсутність працівників на службі без поважних причин, у тому числі й ОСОБА_4
Наказом МВС України від 29 липня 2014 року № 805 за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення статті 65 Конституції України, Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ України за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Іншим наказом МВС України від 12 серпня 2014 року № 1535 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік).
Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 5 вересня 2014 року № 333 позивачу визначено вислугу років станом на 12 серпня 2014 року.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з правомірності звільнення позивача, враховуючи його відсутність на службі без поважних причин з 27 травня по 20 червня 2014 року. Надану позивачем довідку про тимчасову непрацездатність суд визнав неналежним доказом, оскільки вона не зареєстрована за місцем служби, а також не містить записів щодо причин непрацездатності.
Приймаючи протилежне рішення та задовольняючи позов апеляційний суд вважав звільнення позивача незаконним, оскільки відповідачем не доведено вчинення останнім дій або бездіяльності, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС.
Надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види дисциплінарних стягнень, порядок їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (статті 2, 5 Дисциплінарного статуту).
Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу встановлені пунктами 63- 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).
Сервіси для юристів