ПОСТАНОВА
Іменем України
12 серпня 2020 року
Київ
справа №755/14023/17
адміністративне провадження №К/9901/24131/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Смоковича М.І.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін
касаційну скаргу Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві
на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року (головуючий суддя - Арапіна Н.Є.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року (головуючий суддя - Саприкіна І.В., судді - Карпушова О.В., Кучма А.Ю.)
у справі №755/14023/17
за позовом громадянина Грузії ОСОБА_1
до Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, головного спеціаліста сектору у справах іноземців та осіб без громадянства Дніпровського районного відділу ГУ Державної міграційної служби України в м. Києві Наливайка Михайла Андрійовича
про визнання дій протиправними, скасування рішення про примусове повернення з України, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У вересні 2017 року громадянин Грузії ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві (далі - відповідач 1, скаржник, Дніпровський РВ ГУДМС України в м. Києві), головного спеціаліста сектору у справах іноземців та осіб без громадянства Дніпровського районного відділу ГУ Державної міграційної служби України в м. Києві Наливайка Михайла Андрійовича (далі - відповідач 2, головний спеціаліст, Наливайко М.А. ), в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просив:
визнати дії головного спеціаліста сектору у справах іноземців та осіб без громадянства Дніпровського районного відділу ГУ Державної міграційної служби України в м. Києві Наливайка М.А. щодо винесення рішення про примусове повернення з України позивача протиправними;
скасувати рішення від 18.08.2017 про примусове повернення з України позивача, яким зобов`язано його покинути територію України у термін до 18.09.2017.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, головного спеціаліста сектору у справах іноземців та осіб без громадянства Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві Наливайка Михайла Андрійовича задоволено повністю.
Визнано дії головного спеціаліста сектору у справах іноземців та осіб без громадянства Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві Наливайка Михайла Андрійовича щодо винесення рішення від 18 серпня 2017 року про примусове повернення з України громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протиправними.
Рішення головного спеціаліста сектору у справах іноземців та осіб без громадянства Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві Наливайка Михайла Андрійовича від 18 серпня 2017 року про примусове повернення з України громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано .
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій використовували постанову Європейського суду з прав людини у справі «Нунесс проти Норвегії» від 28.06.2011 за заявою №55597/09, згідно п. 83,84 якої- «Європейський суд поділяє думку про те, що вислання заявниці матері двох дітей, з дворічною забороною на повторний в`їзд, беззаперечно утворить надзвичайно болючий захід по відношенню до дітей. З огляду на тривалий тісний зв`язок з матір`ю…, тривалого періоду, що сплинув до вжиття міграційними органами рішення про вислання з забороною на повторний в`їзд, Європейський суд не переконаний в тому, що при конкретних обставинах були в достатній мірі враховані найкращі інтереси дітей для цілей статті 8 Конвенції. В цьому контексті також необхідно врахувати статтю 3 Конвенції ООН про права дитини, згідно якої, найкращі інтереси дитини мають бути пріоритетом при прийнятті публічними органами будь-яких заходів відносно дітей. Таким чином, Європейський суд не впевнений в тому, що влада Норвегії діяла в межах свого розсуду, прагнучи встановити справедливу рівновагу між публічним інтересом у встановленні ефективного міграційного контролю та потребами заявниці у перебуванні в Норвегії з метою підтримання контактів зі своїми дітьми в їх найкращих інтересах». Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що відносини позивача з членами його сім`ї, зокрема, дитиною та дружиною, складають «сімейне життя» для цілей застосування статті 8 Конвенції (п.65 постанови у справі «Нунесс проти Норвегії» від 28.06.2011 р. (заява №55597/09)). Суди також зазначили, що втручання у право позивача, передбачене ст.8 Конвенції, а також пов`язане з цим втручання в права та інтереси його сина при ухваленні відповідачем рішення про примусове повернення з України, не є пропорційними легітимній меті забезпечення міграційної політики держави. Суди звернули увагу, що відповідачем не надано до суду будь-яких належних доказів асоціальної характеристики та поведінки ОСОБА_1 , а тому таке втручання (повернення з України) не є необхідним у демократичному суспільстві для досягнення легітимної мети - в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
Сервіси для юристів