Ухвала КАС ВП від 02.04.2019 року у справі №815/5735/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 квітня 2019 року

справа №815/5735/16

адміністративне провадження №К/9901/37775/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у складі суддів Шляхтицького О.І., Запорожана Д.В., Романішина В.Л.

у справі №815/5735/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про скасування наказу,

У С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі) про скасування наказу податкового органу від 31 жовтня 2016 року № 529-п «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки».

Позов обґрунтовано тим, що контролюючим органом безпідставно прийнято наказ від 31 жовтня 2016 року № 529-п «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки», оскільки податковим органом не зазначено конкретних обставин в наказі та повідомленні на проведення перевірки, які б слугували підставою для проведення документальної позапланової перевірки Товариства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року позов задоволено, скасовано наказ від 31 жовтня 2016 року № 529-п «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції висновувався з того, що запити відповідача від 09 лютого 2016 року, які стали підставою винесення спірного наказу, не містять нормативного обґрунтування витребування інформацій та її документального підтвердження.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наявності у податкового органу підстав для прийняття оскаржуваного наказу, оскільки запит про надання інформації та їх документального підтвердження відповідає вимогам пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

У серпні 2017 року позивачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

У касаційній скарзі платник податків зазначає, що призначення перевірки наказом від 31 жовтня 2016 року № 529-п «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки» є протиправним, оскільки в письмових запитах податкового органу не зазначено виявлену недостовірність та відповідну декларацію, як це передбачено підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача після усунення недоліків касаційної скарги зазначених в ухвалі цього ж суду від 11 серпня 2017 року та витребувано справу № 815/5735/16 з Одеського окружного адміністративного суду.

06 грудня 2017 року справа № 815/5735/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

14 березня 2018 року справа № 815/5735/16 та матеріали касаційного провадження №К/9901/37775/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Заперечення або відзив від податкового органу до Суду на касаційну скаргу позивача не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.